Сергій Юрій: “Дійти до кожного, хто може стати нашим студентом”

У ринковій економіці для того, аби стати конкурентноздатним у певній сфері діяльності, необхідно насамперед створити високоякісний продукт, а відтак якнайкраще його розрекламувати. Тоді й можна розраховувати на відповідний попит. За таким принципом працюють останнім часом і ті навчальні заклади України, які добре розуміють, що завоювати свою нішу у сучасному освітньому просторі можна тільки тоді, коли вдасться підняти престижність вузу до найвищого рівня. Саме так вже тривалий час намагається самоутвердитися і колектив Тернопільського національного економічного університету. Його ректор, професор Сергій Юрій переконаний у тому, що очолюваний ним навчальний заклад користується широкою популярністю передусім тому, що у вузі робиться усе для того, аби дійти до кожного, хто може стати студентом ТНЕУ.

Намагаємося в усьому рухатися вперед

- Незабаром нашому університетові виповниться сорок п'ять років, -каже Сергій Ілліч. — А починалося усе із кількох десятків молодих людей, які у далекому 1966 році вирішили стати студентами новоствореного економічного навчального підрозділу. Нині ж університет готує близько тридцяти тисяч кваліфікованих фахівців на різних формах навчання. А обирають його молоді люди передусім тому, що переконані: тут зможуть здобути необхідну їм професію, а відтак працевлаштуватися. І це один з найголовніших аргументів. А наші випускники, серед яких є чимало відомих нині фахівців, політиків, учених, якраз і є найкращим підтвердженням престижності вузу.

Упродовж останніх кількох - років відчутно зріс авторитет нашого навчального закладу, про що свідчить надання йому статусу національного університету. Ми також увійшли до Великої хартії університетів, а це означає, що можемо орієнтуватися на багаті демократичні та освітянські здобутки провідних навчальних закладів світу. Приємно відзначити і той факт, що ТНЕУ займає лідируючі позиції і в різноманітних таблицях рейтингів українських ВНЗ за рівнем надання освітянських, послуг. Так, скажімо, за підсумками недавнього дослідження, яке проводила авторитетна в галузі сучасної освіти організація (до уваги брався комплексний підхід визначення кращих), наш університет у номінації "Західний регіон" зайняв третє місце серед майже п'ятдесяти вищих навчальних закладів. Попереду виявилися лише такі гранди українського освітнього простору, як "Львівська політехніка" та Львівський національний університет імені Івана Франка.

Усе це свідчить про те, що колектив ТНЕУ докладає максимум зусиль для того, аби авторитет університету зростав з кожним роком. Ми не стоїмо на місці, а намагаємося в усьому рухатися вперед. І робимо це передусім для того,

аби якомога більше молодих людей виявили бажання здобувати економічну освіту у нашому вузі. Дуже важливо, аби вони ще до того, як остаточно визначаться із вибором майбутньої професії, мали якомога більше інформації про навчальний заклад. І головне, щоб усвідомили, наочно переконалися в тому, що тут фундаментально готують висококваліфікованих фахівців. Власне, для цього ми під час днів відкритих дверей на факультетах, загальноуніверситетських зустрічах з абітурієнтами та їх батьками намагаємося подати якомога вичерпнішу інформацію про матеріально-технічний, навчально-виховний, науковий, культурно-спортивний потенціал ТНЕУ. А показати нам є що. Зараз вже, приміром, не доводиться нарікати, що студенти не забезпечені необхідним теоретичним матеріалом, аби освоїти ту чи іншу професію. Будь-яку найновішу інформацію можна отримати в нашій електронній бібліотеці. На різноманітну літературу, монографічний матеріал, підручники, посібники, періодику щороку ми витрачаємо приблизно два мільйони гривень. На Тернопільщині, наскільки мені відомо, ніхто більше не вкладає таких коштів для того, аби студенти мали звідки черпати ґрунтовні знання. Особливу увагу також звертаємо на теоретичні здобутки, які розроблені в стінах нашого університету. Скажімо, останнім часом ми випустили кілька підручників, які, за оцінками фахівців, є оригінальними для усієї України, тобто ними можуть користуватися не лише студенти нашого вузу, а й інших.

Доводиться констатувати, що ми живемо в такий час, коли постійно треба вдосконалюватися, думати про перспективу, аби не відстати від сучасних темпів розвитку світової економіки, науки. І це стосується як професорсько-викладацького колективу ТНЕУ, так і тих молодих людей, які здобувають тут певний фах.

Не навчанням єдиним живе студент

Керівники університету мають добре усвідомлювати, що після того, як вуз здобув статус національного, відчутно зросли і вимоги як до рівня знань, так і до усіх інших компонентів надання освітніх послуг. Ми зобов'язані робити усе для того, аби наші студенти за час навчання в ТНЕУ не лише здобули добротні знання, а й мали належні побутові умови, могли повноцінно проводити своє дозвілля, займатися фізичним вдосконаленням, спортом, підвищувати культурний рівень і виховувалися в дусі патріотизму.

Пригадую, коли я тільки став ректором, мої опоненти висловлювали претензії з приводу того, що у нас аудиторії у занедбаному стані. Ми одразу ж виправили усі недоліки і нині вже ніхто не може з цього приводу робити якісь закиди. Згодом знайшлися незадоволені тим, що ми встановлювали огорожу навколо території навчального закладу. Казали, що відгороджуємося від світу. Тепер же усі відзначають, що університет перетворився у справжнє студентське містечко.

А яку важливу роль у житті вузу нині відіграє дев'ятиповерховий корпус післядиллоиної освіти, який ми ввели в експлуатацію після того, як будівля була у незавершеному стані тринадцяти років|. Капітальний ремонт провели і в приміщеннях, де зараз міститься наш юридичний факультет. Тепер ця споруда має не лише привабливий зовнішній вигляд, а й всередині створені усі умови для -занять студентів. Те саме можна сказати і про ті наші навчальні підрозділи, які маємо в інших містах не лише Тернопільської, а й Вінницької, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської та інших областей.

Багато робиться і для того, аби вирішити проблему із забезпеченням наших викладачів та студентів житлом. Лише останнім часом збудували два сучасних гуртожитки, де є усі необхідні умови не лише для проживання, а й відпочинку. І це також суттєвий аргумент для тих молодих людей, які мають намір стати студентами ТНЕУ. До речі, вуз сприяє і в будівництві 103-квартирного житлового будинку для наших викладачів.

Недавно ми також реставрували парадний вхід у нашу альма-матер. Дехто . може дорікнути нам: навіщо було затрачати чималі кошти на те, без чого можна обійтися. Я ж переконаний, що і це є дуже важливим аргументом для тих молодих людей, які вирішать пов'язати долю з нашим університетом. Як кажуть, театр починається з вішалки... Так і навчальний заклад має бути взірцевим в усіх відношеннях.

Поінформованість - як засіб впливу

Ще один аспект, на якому б хотів зупинитися. Звичайно, усе те, що ми робимо аби Тернопільський національний економічний університет став одним з кращих, користувався популярністю серед молоді, дуже важливо. Але не менш необхідною, на мою думку, є робота, спрямована на те, аби якомога більше людей знали про наш навчальний заклад, про його успіхи і перспективи. Бо, як відомо, поінформованість - найкращий засіб впливу як на майбутніх наших абітурієнтів, так і на їх батьків, які також відіграють суттєву роль у виборі дітьми майбутньої професії.

Тісні стосунки із засобами масової інформації, які підтримуємо останнім часом, безперечно, сприяють тому, що про наш університет знають не лише у найвіддаленіших куточках Тернопілля, а й далеко за його межами. Скажімо, недавно в ТНЕУ перебувала команда популярного телеведучого Савіка Шустера; яка готує новий проект на каналі "Інтер". Неодноразово про університет розповідали й інші телевізійні компанії, популярні всеукраїнські газети та журнали.

Незважаючи на те, що ТНЕУ випускає свій студентський друкований часопис "Університетська думка", стараємося активно висвітлювати усі важливі події в житті навчального закладу і в провідних ЗМІ Тернополя та області. Особливо тісно співпрацюємо впродовж останніх майже десяти років із газетою "Свобода". В період святкування 40-річчя вузу, приміром, було опубліковано, серію матеріалів, на основі яких побачила світ ілюстрована книга "Дорога довжиною в життя...". Цьогоріч у газеті "Свобода" з'явилося кілька пробних випусків газети в газеті "Вісник ТНЕУ". Таким чином були зроблені перші кроки послідовного освоєння обласного інформаційного простору. Експеримент виявився вдалим, а тому вирішили з наступного року систематично щонайменше раз на місяць презентувати в обласній газеті наш "Вісник ТНЕУ".

Яку вигоду бачимо для університету в реалізації цього спільного проекту? Передусім ми зацікавлені в тому, аби якомога ширшу інформацію донести про наш навчальний заклад до багатотисячної аудиторії читачів "Свободи". Зважаючи на те, що газету передплачують у найвіддаленіших куточках Тернопілля і навіть за його межами, розраховуємо на те, що матимемо уже найближчим часом нових бажаючих здобути у нас економічну освіту.

Яким уявляю зміст майбутніх випусків "Вісника ТНЕУ"? Хотілось би, щоб тут була не лише інформація про різні важливі події у нашому колективі, а й розповіді про його працівників, викладачів та найталановитіших студентів. А ще було б добре, якби часопис творили не лише журналісти відділу інформації і зв'язків з громадськістю ТНЕУ та "Свободи", а й мали можливість ділитись враженнями, висловлювати свою точку зору у щомісячнику майбутні фахівці, їх наставники і навіть потенційні наші абітурієнти.

А ще не хотів би, аби "Вісник ТНЕУ" став таким собі рупором оспівування лише позитивних сторін життєдіяльності навчального закладу. Насамперед мав би висвітлювати ті проблеми, які маємо і які конче треба вирішувати. Ми в процесі роботи, самоутвердження можемо і не зауважувати деякі недоліки, які, можливо, краще видно збоку. Про них треба відверто казати. Я сподіваюся, що "Вісник ТНЕУ" стане у "Свободі" таким собі "свіжим оком" , яке зверне увагу і на ці аспекти. Адже не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Такий підхід до справи, вважаю, лише допоможе нам піднятися ще на вищий щабель. І тільки така співпраця буде корисною як для нашого університету, так і для газети.

Записав Ярослав Мармаш