ЗВЕРНЕННЯ ДО НАУКОВЦІВ, ОСВІТЯН, УПРАВЛІНЦІВ

Сергій Юрій

Шановні колеги!

Україна знову стоїть перед вибором. Зважаючи на гостроту політичної ситуації в країні, вибором історичним, доленосним. Як не прикро, але на дев'ятнадцятому році нашої омріяної віками незалежності лунають непоодинокі голоси імовірної втрати в найближчому майбутньому державності, неспроможності українського загалу самому вирішувати свою суспільно-історичну долю.

Серед багатоголосся політичних орієнтацій та уподобань на сьогодні існує принаймні кілька стратегічних напрямків поступу вперед, звісно до кращих, прийнятих розвиненими країнами світу, стандартів життя, праці, навчання, відпочинку. Причому суспільну свідомість як живий націєтворчий організм фактично розривають навпіл два протилежних погляди на майбутнє України: одні політичні лідери та їхні електоральні сили обстоюють відновлення "братського союзу" з Росією, інші - якнайшвидше входження до Європейського союзу, або ж орієнтацію на суспільну модель Сполучених Штатів Америки. Проте, на наш погляд, є ще один шлях - залишатися самобутньою індоєвропейською нацією з розвиненими елітами, мудрою державною владою, дієвим громадянським суспільством, реальними демократією, соціальністю, відповідальністю кожного українця за себе, свою землю, власну справу. Маю надію, що саме такі ідеологія і державотворча практика дадуть змогу не лише оздоровити національну самосвідомість й утвердити самоповагу наших громадян, а й підтримувати дружні стосунки з усіма іншими народами та їх високопосадовцями.

У цій, майже драматичній, ситуації суспільного сьогодення привертає увагу відкрита державницька позиція нашого знаного випускника 1975 року, чинного Президента України В.А. Ющенка. Чи не вперше за роки незалежності в особі Віктора Андрійовича як реального лідера титульної нації маємо чітко визначену ідеологію українотворення, котра дає винятково вартісні плоди у розвитку культури, науки, освіти, економіки, інших сфер і галузей суспільного виробництва. Цей вирішальний перехід від заїжджених ідеологем і розрізнених політичних сценаріїв управління державотворчими процесами до інтегральної національної ідеології, у центрі котрої перебуває громадянин України як свідомий носій вищих ментальних і духовних цінностей, є незаперечною заслугою титанічних зусиль Президента вивести українство на передній край цивілізаційного поступу людства.

Відтак квінтесенцію ідеології українотворення становить не людина-споживач, а громадянин-творець національних учинкових взірців, добробуту, святинь. Для нього обов'язок, упевненість і відповідальність кожного моменту повсякдення утворюють єдиний канон жертовної праці на благо Батьківщини, рідного краю. Така канонізація особистісної причетності кожного до загальносуспільних справ природно зачіпає життєдіяльність головних соціальних інститутів, щонайперше економіки. Остання, без упевненості населення у завтрашньому дні, приречена на занепад. Тому цілеспрямоване плекання такої впевненості як стрижневої психодуховної риси наших громадян - найперше завдання держави, сім'ї, системи освіти.

Підкреслимо, що Фінанси - кров і повітря соціального організму на рівні будь-якої суверенної країни. Тільки їх прозорість і чистота здатні забезпечити як політичне, так і соціально-економічне здоров'я українського соціуму. Так, скажімо, для США доларизація полягає не в якомога більшій кількості доларів, а в їх обмеженому завезенні. Те ж саме стосується України щодо гривневої маси: головне тут не кількість купюр, а купівельна спроможність, прихована за гривнею як грошовим знаком. Ця спроможність, звісно, - не абстракція, а сувора реальність, що залежить і від фінансових потоків світового масштабу, і від внутрішньосуспільних процесів виробництва, торгівлі, перерозподілу доходів, і від так званого людського чинника.

В окресленому контексті одним з найпотужніших ресурсів прискореного розвитку суспільства є освіта. Східна мудрість стверджує: "Ніхто тобі не ворог, ніхто тобі не друг, усі -твої вчителі". Приймаючи це твердження як керівництво до дії, наш університет весною-літом 2009 року запросив Команду з оцінювання Європейської асоціації університетів з метою проведення комплексної експертизи реального стану справ, ефективності стратегічного менеджменту та внутрішньої культури якості освітніх послуг, котрі надає університет як науково-культурна організація. Звіт команди друкується нижче у повному обсязі (с. 9-20).

Такий виклик критичного вогню на себе був свідомим кроком. І як ректор я задоволений результатами роботи Команди з оцінювання, адже тепер є можливість утілити в життя всі ті побажання, що висловлені визнаними у Європі фахівцями, причому за міжнародними критеріями і параметрами. Водночас для нас очевидно, що низка зауважень (щодо надмірної централізації управління, недофінансування наукових досліджень та ін.) стосується не стільки діяльності університету, скільки пострадянської моделі вищої освіти в цілому. Тому нижченаведені матеріали будуть повчальними як працівникам Міністерства освіти і науки, так і керівникам ВНЗ.

У будь-якому разі сьогодні Тернопільський національний економічний університет постає у кількох сутнісних вимірах, а саме як: міжнародний - за зв'язками і соціокультурною місією, національний - за змістом щоденної життєдіяльності, дослідницький - за спрямуванням й урізноманітненням змісту освітньої діяльності фундаментальними, у тому числі й соціогуманітарними, знаннями, економічний - за напрямами професійної підготовки всіх освітньо-кваліфікаційних рівнів. А це однозначно вказує на те, що він є своєрідною оазою українотворення, в якій стратегічно, тактично й ситуативно вирішуються завдання оновлення соціально-економічного життя країни.

Долучаймо молодь до цих благодатних процесів.

Творімо національну культуру і спільний Український Дім.

Добра, віри і мудрості вам у дорозі до сильної, процвітаючої, гуманної України!

1 вересня 2009 року, м. Тернопіль