„Ректор
Тернопільського університету Сергій Ілліч Юрій: наш ВУЗ став першим в Україні,
який разом із своїм дипломом дає можливість студентам одночасно отримати диплом
іншої держави.”
Чужому научаються і свого не
цураються.
Наприкінці березня Тернопільська академія народного господарства набула
статус економічного університету. Це не просто зміна назви. Потенціал вищого
учбового закладу в останні роки стрімко зростає, у рамках академії йому стало
тісно.
Свою біографію нинішній університет веде з 1966-го року, коли на Тернопільщині філію відкрив Київський інститут народного господарства. П’ятеро викладачів і 73 студенти – такими були початки. Першим керівником вищого учбового закладу був Леонід Олексійович Каніщенко. Він – радник теперішнього ректора. Добрим словом згадують і його наступника Петра Даниловича Гуменюка. 17 років очолював вищий учбовий заклад Олександр Андрійович Устенко, нині – народний депутат. За його рекомендацією четвертим ректором став Сергій Ілліч Юрій.
Нині Тернопільський економічний університет – один з найбільших вищих
учбових закладів не тільки західного регіону, а й України. У ньому навчається
близько 30 тисяч студентів, майже тисячу осіб налічує професорсько-викладацький
персонал. По суті, кожен сьомий мешканець обласного центру має стосунок до
економічного університету. А сам вищий учбовий заклад з повним правом можна
назвати холдингом, до складу якого входять інститути, філії, спільні
факультети, фонди, консультаційні та аудиторські фірми, науково-дослідне
об’єднання, потужна інфраструктура...
Головне завдання вищого учбового закладу – забезпечувати Україну
висококваліфікованими фахівцями економічного спрямування. Університет з ним
успішно справляється, висуваючи на перший план якісні показники. Треба сказати,
що це – альма-матер нинішнього Президента України Віктора Андрійовича Ющенка і
багатьох відомих у нашій державі управлінців економістів. Вищий учбовий заклад,
звичайно, гордиться своїми вихованцями і продовжує ще вище піднімати планку у
навчальному процесі.
Кількість переходить у якість.
-
Ми
робимо наголос передусім на якісні показники, - розповідає ректор університету,
доктор економічних наук, професор Сергій Ілліч Юрій. – Щороку випускаємо до
семи тисяч фахівців. Але кількість поступово переходить у якість. Торік
порівняно з 2003-м роком навіть дещо скоротили набір. Змінюється співвідношення
між тими, хто навчається за контрактною і бюджетною формою на користь
останньої. Якщо навіть пропорція буде 50 на 50, то це не позначиться на
фінансовому становищі вищого учбового закладу. Зменшується кількість студентів
у потоках. Майбутніх магістрів у викладача не більше десяти.
Для талановитої молоді двері вищого учбового закладу завжди відкриті. Як і
для дітей-сиріт, яких в університеті більш як 60. Їм допомагають не просто
здобути фах, а й стати на ноги. Нерідко випускники-сироти після закінчення
навчання продовжують жити у студентському гуртожитку, поки не зміцніють
матеріально. До речі, плата за проживання у гуртожитку тут найнижча серед
тернопільських вищих учбових закладів.
Нині ректор ставить перед собою майже непосильне у нинішніх умовах завдання. Не просто підготувати хорошого спеціаліста, а й працевлаштувати його. Наводить мости з регіонами, веде переговори з керівниками обласної державної адміністрації, управлінь, банків, бізнесових структур, вивчає їхні запити. Цього року більшість випускників поїдуть на роботу за скеруванням. Масштаби працевлаштування зростатимуть. Ректор радить тим, кому потрібні кадри, ще у процесі навчання придивлятися до студентів, запрошувати їх на практику, тоді на роботу братимуть не кота в мішку.
Слід сказати, що чимало студентів, навчаючись, і самі виходять на зв’язок з
роботодавцями. Триває реформування фінансово-банківської системи держави,
потреби у кваліфікованих економічних кадрах велика. У місті Тернополі готують
саме таких фахівців.
Від бакалавра до доктора – у рідних стінах.
Сьогодні в університеті працює чимало власних наукових шкіл. Це передусім
наукові школи професорів Євгена Васильовича Савельєва („Світове господарство і
міжнародні економічні відносини”), Алли Федорівни Мельник („Організація
управління та регулювання економікою на макро- і мезорівнях”), Сергія Ілліча
Юрія („Фінанси, грошовий обіг і кредит”), Богдана Мироновича Литвина і Михайла
Семеновича Пушкаря („Облік, аналіз та аудит”) й інші. Школа професора Ольги
Павлівни Кириленко з питань підготовки спеціалістів казначейської справи –
єдина в Україні. Підготовлених Ольгою Павлівною Кириленко магістрів, як кажуть,
забирають з-під рук.
Особлива гордість ректора – спеціалізовані ради із захисту дисертацій. У
вищому учбовому закладі їх п’ять: три із захисту кандидатських і дві –
докторських. Якщо раніше пошуковці їхали захищатися до міст Києва, Львова,
Москви, Санкт-Петербурга, то тепер захищаються у місті Тернопіль. Нещодавно тут
обладнали спеціальну залу для захисту дисертацій. Своєю врочистістю і
вишуканістю вона нагадує залу ПАРЄ у місті Страсбург. Торік захищено 43
кандидатські дисертації і 4 докторські, що удвічі більше, ніж у попередні роки.
До 52 відсотків зріс коефіцієнт ефективності аспірантури. Нині є усі можливості
для того, щоб становлення вченого відбулося у стінах вищого учбового закладу і
від бакалавра до доктора наук. На думку Сергія Ілліча Юрія, років через два-три
70 відсотків викладачів матимуть учені ступені. Хоч спеціально ніхто цю справу
не форсує. Тут також на першому плані якість.
До наукової роботи заохочують з першого курсу. Якщо у 2000-у році у
всеукраїнських олімпіадах брали участь 112 студентів, то торік – 650. 18 з них
отримали нагороди за результатами другого туру (2000-го року – двоє). Майже у
десять разів зросла за останні чотири роки кількість опублікованих статей, тез
доповідей за участю студентів. З 364 таких статей 132 опубліковано студентами
самостійно.
Відновила роботу рада молодих вчених. Видається збірник наукових праць
„Наука молода”. Найпродуктивнішим молодим ученим призначено чотири стипендії
ректора. Немає особливих проблем з опублікуванням наукових праць, підручників.
Університет має своє видавництво „Економічна думка”. До речі, перший в Україні
економічний словник видано саме тут. За активної участі університету виходять
журнали: „Світ фінансів”, „Журнал європейської економіки”, „Психологія і
суспільство”, „Комп’ютинг”. Має вищий учбовийзаклад і свій науковий вісник,
видає збірники наукових праць: „Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє”,
„Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України”, „Наукові
записки”.
Свою роль в активізації наукової роботи відіграло і відкриття першої серед
тернопільських вищих учбових закладів електронної бібліотеки. Через
інтернет-портал викладачі і студенти мають доступ до найновішої економічної
інформації, світових економічних видань, інформації великих компаній світу. У
порталі представлено сайти Європейського союзу, Організації економічного співробітництва
та розвитку, Міжнародного валютного фонду, Світового банку.
Два дипломи – не мрія, а реальність.
Не один столичний вищий учбовий заклад міг би позаздрити розгалуженим
міжнародним зв’язкам Тернопільського економічного університету. Спільно з
іноземними партнерами створено факультети: україно-нідерландський,
україно-польський, україно-німецький, україно-британо-грецький,
україно-американський, Центр європейських і міжнародних студій, школу
європейського і польського права. Студенти проходять стажування за кордоном,
отримують спільні дипломи або сертифікати, що дає їм значну перевагу на ринку
праці. Понад 70 студентів щороку навчаються за кордоном, у тамтешніх
університетах стажуються 20 наших викладачів, а 53 закордонні вчені приїжджали
торік до місьа Тернопіль читати лекції.
Тернопільський університет став першим вищим навчальним закладом в Україні,
який разом із своїм дипломом дає можливість студентам одночасно отримати диплом
іншої держави. Це диплом Дрезденського технічного університету. Німці першими
зрозуміли, що спільним підприємствам потрібні висококваліфіковані спеціалісти і
почали вкладати кошти у їхню підготовку. Навчання відбувається за стандартами
німецького університету, враховано й наші вимоги. Додайте сюди вільне володіння
випускниками німецькою та англійською мовами, і ви зрозумієте, що у таких
спеціалістів проблем з працевлаштуванням не виникає.
Спільний факультет створено з університетом „Мейн” (Сполучені Штати
Америки). Кращі студенти зможуть отримати диплом цього вищого учбового закладу,
який буде визнано і в Україні. А навчання на україно-британо-грецькому
факультеті за спеціальністю „Міжнародна економіка і туризм” дасть змогу
отримати диплом про вищу освіту трьох країн. Усе це робить випускників спільних
факультетів конкурентоспроможними на ринку праці в інших країнах. Багато з них
успішно працюють за кордоном, на спільних підприємствах в Україні.
Сьогодні ведуться розмови про інтеграцію українських вищих учбових закладів
у Болонський процес. У місті Тернопіль роблять це давно, до того ж без принуки
згори. І роблять для себе відкриття. З’ясовується, і у нас не все так погано, і
не завжди варто дивитися на закордонне знизу вгору. Європейська система освіти
спрямована на те, щоб підготувати молоду людину до конкретного робочого місця.
Наші знання фундаментальніші, в університеті готують студентів до того, що їм
самостійно доведеться приймати рішення і відповідати за них. Виходить цікавий
симбіоз... Важливо, запозичуючи чуже, не цуратися свого. Хіба не цьому вчив нас
Кобзар?
Проректор з міжнародних зв’язків, доктор економічних наук, професор Євген
Васильович Савельєв вважає, що нам треба шукати своє місце у світовій ніші
надання освітніх послуг. Університет вже освоює у цьому плані країни материків
Євроазія та Африка, відпрацьовуються програми, методики. Перша група
в’єтнамських студентів уже навчається у місті Тернопіль.
Демократії забагато не буває.
Кредо Сергія Ілліча Юрія – виховувати волелюбну особистість. Зрештою, хіба
може скована, зашорена людина стати підприємцем? На преший погляд, демократії
тут аж забагато. Але насправді все в міру. Щодо навчання – жодних послаблень.
Торік через неуспішність відраховано майже 800 студентів. Інша річ – повага до
молодих людей як до особистостей, визнання їх права на власну думку. Особливо
яскраво це проявилося під час минулих президентських перегонів. На відміну від
інших вищих учбових закладів на студентів тут ніхто не тиснув. Більше того,
коли невдоволення молоді фальсифікаціями у другому турі вихлюпнулося на вулицю,
ректор був разом з нею. Щодня університет споряджав два-три автобуси до
столиці. Відмінник навчання четвертокурсник Андрій Киця розповідав мені, що
політикою не цікавиться, але у дні помаранчевої революції у вищому учбовому
закладі був такий порив, що підхопив і його, він також поїхав на столичний
Майдан. Більш як 400 студентів і викладачів були спостерігачами на виборах у
Дніпропетровській області. Крім усіх інших аргументів, університет мав ще один:
Віктор Андрійович Ющенко наш і його треба підтримати.
На думку ректора, студентові слід дати більше вільного часу, щоб він не
тільки навчався, а й всебічно розвивався, дбав про здоров’я. І створює для
цього всі умови. В університеті діє служба здоров’я, яка об’єднує центр
медико-оздоровчої роботи та центр фізичної культури та спорту. Поправити
здоров’я студенти можуть у санаторії-профілокторії. Тут є кабінети:
терапевтичний, стоматологічний, фізіотерапевтичний, масажу, лікувальної
фізкультури, психологічного розвантаження та багатьох інших процедур.
Якось Сергія Ілліча Юрія запросили на студентський концерт. Він був
зворушений до сліз самобутніми талантами. І постановив собі усіляко сприяти
їхньому розвою. Як мовиться, не хлібом єдиним живе людина. Які голоси у Тані
Петрук, Івана Мартинова...
У спорті вищий учбовий заклад також має вагомі досягнення. Добре відомі в
Україні університетські волейбольна, гандбольна, баскетбольна команди. А як
раділи тут срібній медалі дзюдоїста Романа Гонтюка, здобутій ним на ХХVІІІ
Олімпійських іграх в місті Афіни. Це перша олімпійська нагорода в історії вищого
учбового закладу. Тож є для кого будувати палац спорту вищого учбового закладу.
Ректор має намір зробити це за два-три роки.
До речі, щодо історії. Рік тому в університеті відкрили музей історії
вищого учбового закладу та господарства краю. Ініціатором став завідувач
кафедри українознавства професор Богдан Дмитрович Лановик. Ідея сподобалася
ректорові, знайшли приміщення, і музей запрацював. Експонати зносили студенти,
викладачі... Цікавий він не тільки представникам вищого учбового закладу, а й
всім, хто цікавиться економічним розвитком регіону Тернопільщина.
Рука господаря відчувається в усьому. Введено в експлуатацію новий
одинадцятий корпус. До кінця року студенти отримають новий гуртожиток
поліпшеного планування на 212 місць. Буде тут і їдальня на 400 місць. Усе це
колишні довгобуди з багаторічними „бородами”, які тепер послужать за
призначенням. Розпочато ремонт у діючих гуртожитках. Осучаснено навчальні
корпуси, аудиторії. Студентське містечко обнесли красивою огорожею. На думку
ректора, чисті світлі аудиторії, належні умови життя, побуту мають формувати
задатки бути господарем у подальшому житті. Адже вищий учбовий заклад
економічний, тож де цьому вчитися, як не тут. Ці традиції, порядки, молода
людина перенесе у свій кабінет, офіс, можливо, і у власний дім.
Дбають тут і про професорсько-викладацький персонал. Торік 1,3 мільйона
гривнів університет виділив на дольову участь у будівництві квартир для
викладачів. Спільним рішенням ректорату і профкому 17 викладачів отримали
ділянки для будівництва котеджів. Серед них, до речі, і студент, срібний призер
афінської олімпіади Роман Гонтюк. Сергій Ілліч Юрій вважає це справедливим. Як
і те, що земля, яка за розрахунками попереднього керівництва мала служити
комерції, послужить людям. Як служить санаторний корпус у місті Свалява в
регіоні Закарпаття. Тут розташований консультаційний пункт університету.
Викладачі приїжджають читати лекції і водночас лікуються. Торік курс лікування
тут пройшли 126 дорослих і 36 дітей. Таку само базу закінчують у місті Форос
регіону Крим. Триповерховий корпус невдовзі прийме відпочиваючих. Взагалі за
два роки ректор зробив багато, а задумів ще більше. Лиш би не перешкоджали...
Жити, якщо з наукою дружити.
Маючи у регіоні такий потужний економічний вищий учбовий заклад, здається, можна гори звернути. Однак не все так просто. Як любить повторювати студентам Сергій Ілліч Юрій, влада – дама вередлива. А в регіоні Тернопільщина вона змінюється, мов у калейдоскопі. Голови обласної державної адміністрації майже щороку інші. Сергій Ілліч Юрій – радник парламентського бюджетного комітету, очолює економічну раду області, разом з науковцями вищого учбового закладу бере активну участь у розробці бюджету. Та до їхніх рекомендацій влада дослухається не дуже охоче. Заперечувати не заперечує, але своє робить. Регіон Тернопільщина попереду з рівня безробіття, а пасе задніх з рівня середньомісячної зарплати. Водночас в області крутяться сотні мільйонів доларів, зароблених нашими земляками за кордоном. Традиційно їх вкладають в освіту і нерухомість. Житло в обласному центрі – одне з найдорожчих в Україні. Кілька будівельних фірм монополізували будівництво квартир і нагнали ціни до 500 доларів за квадратний метр. Науковці ініціюють створення ще кількох будівельних організацій, державних чи акціонерних. Завдяки конкуренції, вважають вони, можна знизити ціни. Але монополія у цій сфері, судячи з усього, комусь вигідна. Область унікальна у плані туризму, потрібно розвивати інфраструктуру. Є більше десятка спиртових і горілчаних заводів, але немає своєї відомої торгової марки. Занедбана легка промисловість. Дотаційність області з кожним роком зростає, питома вага власних надходжень до бюджету зменшується. Однак цю тенденцію влада не поспішає зламати.
Торік в університеті було сформовано портфель замовлень науково-технічної
продукції майже на чверть мільйона гривнів – у півтора разу більше, ніж 2003-го
року. Науковці можуть видати „нагора” вагоміший доробок, якби було зацікавлення
у цьому. На жаль, останнім часом наше суспільство скоріше виживає, ніж живе. Це
позначилося і на взаєминах науки й виробництва. Лише кожне десяте підприємство
області займається інноваційною діяльністю. Тим часом університет має серйозні
наукові напрацювання у сферах обліку, аналізу та аудиту, фінансів, грошового
обігу та кредиту, економіки агрово-промислового комплексу,
економіко-математичного моделювання та комп’ютерних систем тощо. Питання в
тому, коли українська економіка відчує потребу, щоб ними скористатися, щоб
жити, а не виживати.
* * *
У травні в університеті чекають Віктора Андрійовича Ющенка. Виповнюється 30
років з часу закінчення нинішнім Президентом.
А сам Тернопільський державний економічний університет наступного року
відзначатиме своє 40-річчя. Для людини це вік зрілості, для вищого учбового
закладу – молодість. Найбільша його цінність, вважає ректор, - колектив. Людям
не раз доводилося витримувати іспити на зрілість та порядність. Щоразу
викладачі здавали їх на „відмінно”, даючи студентам уроки справедливості і
впевненості в своїх силах. А вітер справедливості, що пронісся над Україною,
посилив ці почуття. Кожен рік біографії університету – то крок до успіху,
визнання.
Цифри і факти.