Дорога довжиною в життя...

Ректору Тернопільської академії народного господарства, професору, президенту волейбольного клубу “Галичанка-Галекспорт” Сергію Юрію виповнилося п’ятдесят п’ять років

Як іноді тісно переплітаються життєві дороги... У далекому 1971 році, виявляється, ми разом вступали в один вуз -тодішній Тернопільський фінансово-економічний інститут. Щоправда, моя подальша доля склалася таким чином, що врешті-решт обрав професію журналіста, а от Сергій Ілліч вже майже тридцять п'ять років зберігає вірність рідному навчальному закладу. Так сталося, що невдовзі наші шляхи знову пересіклися - коли я приїхав за направленням на роботу у молодіжну газету "Ровесник", він у той час уже працював на одній з кафедр інституту. Та більш тісною стала наша співпраця в останні п'ять років. Перебуваючи на посаді директора інституту фінансів, Сергій Ілліч привертав до себе увагу комунікабельністю, різнобічністю життєвих інтересів. Він однаково дбайливо ставився як до навчальних справ колективу, так і до проблем, приміром, побуту, культури, спорту...

За багаторічну журналістську практику мені неодноразово доводилося писати про людей, які добивалися вагомих здобутків на керівних посадах у різних сферах. І зауважив таку закономірність: більшість з них, як правило, досягли успіхів завдяки тому, що робили передусім те, до чого мали справжній хист, інакше кажучи, займалися своєю справою.

У цьому плані доля виявилася прихильною до ректора ТАНГу Сергія Юрія: Адже значну частину вже пройденого життєвого шляху він присвятив саме тій професії, яку обрав у ранньому віці. Щоправда, дорога ця була не такою вже и простою.

Від студента - до ректора

З раннього віку довелося юному Сергієві відчути на собі усі труднощі післявоєнного періоду. А народився він 30 січня 1950 року у невеличкому селі Шишківцях Новоселицького району Чернівецької області. Після школи рік працював у місцевому колгоспі. Відтак навчався у Чернівецькому фінансовому технікумі, набував практичного досвіду економіста у Новоселицькому райфінвідділі. А далі була служба в армії, після якої і став студентом Тернопільського фінансово-економічного інституту.

Власне, з цим навчальним закладом і пов'язана уся студентсько-трудова біографія. Закінчивши ТФЕІ, понад два роки працював тут асистентом кафедри грошового обігу та кредиту, потім став аспірантом Московського економічно-статистичного інституту. Захистивши дисертацію, працював у рідному вузі викладачем, відтак старшим викладачем.... Коротко кажучи, пройшов усі сходинки непростого, так би мовити, шляху на вершину. У 1986 році Сергієві Іллічу було запропоновано очолити фінансовий факультет. Так став деканом, а з 2000 року, коли відбулася реорганізація академії, директором інституту фінансів. Таким чином понад п’ятнадцять років незмінно керував одним з провідних підрозділів ТАНГу.

Коли ж навесні 2002 року тодішнього ректора ТАНГу Олександра Устенка обрали народним депутатом і постало питання про те, кому довірити керівництво авторитетним навчальним закладом, кандидатура Сергія Юрія виявилася чи не єдиною. Зрештою, було це цілком логічно. І справа не лише в тому, що саме цей фахівець мав чималий досвід роботи на керівних посадах, пройшовши самотужки нелегкий шлях від студента до директора головного підрозділу академії. За його плечима був і суттєвий науковий потенціал: став доктором наук з фінансів, професором, брав участь у розробці Бюджетного кодексу України. Здавалось би, які ще потрібні аргументи.

Та виявилося, що усі ті позитиви стали другорядними, коли "на верху" вирішили "прилаштувати" свого чоловіка. Попри те, що Сергій Ілліч уже був призначений виконуючим обов'язки ректора, проблеми почалися одразу після того, як на цю посаду почав претендувати високопоставлений чиновник обласного масштабу. Звісно, за тодішніх умов у нього було більше шансів очолити вуз, незважаючи на відсутність елементарних фахових даних з точки зору пріоритетного профілю навчального закладу. Але тут своє вагоме слово сказав багатотисячний колектив академії, який, власне, не захотів миритися із несправедливістю. Боротьба була непростою і тривалою, але врешті-решт оголосили конкурс на заміщення вакантної посади. І в підсумку за Сергія Юрія проголосували майже вісімдесят п'ять відсотків людей. Це була перемога. А найголовніша її цінність, за словами Сергія Ілліча, в тому, що його не просто призначили ректором, а якраз висловили свою високу довіру більшість членів колективу.

Професіональний фахівець,дбайливий господар...

Якось в одному з інтерв'ю, відповідаючи на запитання про те, якими рисами повинен бути наділений керівник великого виробничого підрозділу чи, скажімо, авторитетного вищого навчального закладу, ректор Тернопільської академії народного господарства, професор Сергій Юрій дав доволі вичерпну і водночас лаконічну відповідь: "Насамперед це має бути високопрофесіональнии фахівець, людина, яка кваліфіковано займається тією справою, у якій найкраще розуміється. А ще це має бути дбайливий господар, який проблемами колективу переймається як своїми".

Саме до категорії таких керівників без перебільшення можна віднести і автора вищесказаного. Відколи Сергій Ілліч очолив один з найбільших в Україні вузів, минуло лише понад два роки. А от зробити уже встиг чимало. І треба сказати, що він в однаковій мірі переймається як справами навчального, виробничо-господарського характеру, так і проблемами, скажімо, культури, фізичного виховання, спорту.

Приміром, одразу після перемоги на виборах ректора найбільше претензій його опоненти мали до того, що, мовляв, недостатня матеріально-технічна база, студентські аудиторії, кабінети викладачів перебувають у занедбаному стані. Зараз таких докорів, мабуть, ніхто не наважиться робити. І це при тому, що нині Тернопільська академія -один з найбільших вузів України. Досить сказати, що тут трудиться майже дев'ятсот викладачів, а на всіх формах навчання здобувають освіту близько 30 тисяч студентів. Аби створити належні умови для їх роботи та навчання, доводиться постійно зміцнювати матеріальну базу. Останнім часом було придбано величезний корпус у "Ватри", куди перемістився юридичний інститут. Тут провели капітальний ремонт і зараз ця споруда має не лише привабливий зовнішній вигляд, а й у середині є усе_не_:обхідне, аби студенти мали максимально сприятливі умови для повноцінних занять.

А зовсім недавно було введено в експлуатацію великий корпус післядипломної освіти на масиві Дружба. Зауважимо, що цей дев'ятиповерховий будинок десь з тринадцять років залишався у незавершеному стані і вже почав розвалюватися. Тепер же він став справжнім красенем і сповна виконує передбачені функції. А на вулиці Бережанській споруджено новий гуртожиток поліпшеного планування із студентською їдальнею. Чимало надій викладачі ТАНГу покладають на спорудження вісімдесятидвоквартирного будинку, проектно-кошторисна документація на який вже розроблена.

Недаремно кажуть, що дбайливий господар усе робить для того, аби не лише домівка, а й територія навколо неї були охайними і захищені від зазіхань сторонніх. Давно ректор виношував ідею обгородити ту ділянку землі, яка належить академії. У минулому році і цей задум було реалізовано. І хоча були такі, які говорили, мовляв, ТАНГ хоче відгородитися від світу, нині і вони із задоволенням констатують, що академія поступово перетворюється у справді студентське містечко...

Найспортивнішийнавчальний заклад

Знаю, що в молодості Сергій Ілліч досить серйозно займався спортом. Особливо захоплювався волейболом. І ця любов збереглася до теперішнього часу. І маю на увазі не лише те, що ще досі його можна побачити у грі на спортмайданчику. Велика заслуга ректора в тому, що Тернопільська академія народного господарства небезпідставно вважається одним з найспортивніших навчальних закладів не тільки Тернопільщини, а й України. Нині ТАНГ представлений лише в національних чемпіонатах серед клубів вищої ліги та суперліги одразу кількома командами з ігрових видів спорту. Погодьтеся, що в сучасних умовах в Україні (не кажучи вже про Тернопіль) знайдеться не так багато вузів, які б мали одразу три висококласні клуби - волейбольний, гандбольний, баскетбольний. Зрозуміло, що утримувати їх не така вже проста справа.

Водночас в академії не залишають без уваги й усі інші види спорту. І це приносить вагомі результати. Якби зараз ми вирішили перечислити усі ті здобутки, яких досягли команди, окремі спортсмени цього навчального закладу на змаганнях обласного, всеукраїнського, міжнародного рівнів, то, повірте, забракло б газетної площі. Зрештою, досить згадати, що саме студент ТАНГу Роман Гонтюк на минулорічній Олімпіаді в Афінах здобув срібну нагороду і тим самим прославив не лише свій вуз, Тернопільщину, а й Україну.

Пригадую, якось у розмові з Сергієм Іллічем торкнулися теми про те, що, на жаль, у нас ще не сповна усвідомлюють важливу роль фізичного виховання і спорту. “І ця недооцінка дуже дорого обходиться державі, - підкреслив він. - Бо не подбавши про загартування людей у молодому віці, згодом доводиться витрачати великі кошти на їх лікування. А саме спорт, фізична культура мали б бути невід'ємною часткою життя кожної людини. Адже з їх допомогою можна досягнути такого рівня фізичної досконалості, який і гарантує здоров'я і тривале життя. На жаль, у нас ніяк не можуть зрозуміти цієї простої істини. Ні на державному рівні, ні на рівні особистої свідомості.”

Як приклад, Сергій Юрій часто наводить той аргумент, що вже не один десяток років ведеться мова про необхідність спорудження в Тернополі спортивного комплексу, який би міг стати своєрідним центром оздоровлення, фізичного вдосконалення багатьох людей. Водночас відпала б і проблема, де тренуватися, приймати своїх суперників у престижних змаганнях провідним клубам Тернопільщини - "Галичанці-Галекспорт", "Академм-Енерго", БК "Тернопіль" та іншим. Але, на жаль, нікому до цього нема діла.

Тому академія і виступила ініціатором будівництва сучасного спортивного комплексу. Як розповів Сергій Ілліч, на території ТАНГу найближчим часом почнеться будівництво палацу спорту, розрахованого на дві тисячі глядацьких місць. Тут буде кілька сучасних спортзалів, басейн. Звичайно, це потребує значних фінансових затрат, і самотужки втілювати в життя цю ідею доведеться не один рік. Якщо ж буде підтримка з боку владних та інших зацікавлених структур, то терміни можна суттєво скоротити. Головне, вважає керівник академії, щоб було розуміння того, що цей палац спорту необхідний не лише нашим студентам, провідним спортивним клубам, які представляють Тернопільщину на престижних змаганнях, а й містові, області. Тільки тоді спільними зусиллями можна буде втілити в життя дуже важливу для всіх тернополян справу.

Найголовніше -завоювати довір'я людей

Цілком справедливо кажуть: "Людину оцінюють за її справами". Можна було б наводити чимало фактів, які свідчать про високі професіональні та людські якості, якими наділений ректор Тернопільської академії народного господарства. Та не будемо цього робити. Привітавши Сергія Юрія з 55-річчям від дня народження, попросили його розповісти, що для нього було найголовнішим на пройденому етапі життя і що має намір зробити найближчим часом?

- Якщо коротко відповісти на це запитання, - каже Сергій Ілліч, - то найголовнішим було для мене - завоювати довір'я людей, а надалі найважливішим завданням є те, аби не розчарувати тих, хто повірив у мене. Дуже гордий також за студентів нашої академії, які разом із десятками, сотнями тисяч своїх ровесників вийшли на майдани, аби відстояти свої права жити у вільній, оновленій державі. Приємно констатувати, що нинішнє молоде покоління вже не хоче жити за старими мірками і прагне змін. І це дає надію на те, що поступово в Україні відбуватимуться прогресивні перетворення як у житті, так і у свідомості людей.

Дуже важливим чинником у роботі академії на майбутнє є те, аби з нашого вузу виходили не лише висококваліфіковані спеціалісти, а й справжні патріоти України, які б використовували набуті знання на благо рідної країни. Для цього, звичайно, маємо створювати юнакам і дівчатам такі умови, аби вони із задоволенням здобували освіту в ТАНГу, а після закінчення вузу мали можливість і працевлаштуватися.

І надалі націлюватимемо колектив на те, аби наш навчальний заклад міг отримати статус Західноукраїнського національного економічного університету. Ще на початку жовтня ми підготували усі необхідні документи для перейменування академії. Залишалося лише прийняти відповідне рішення на засіданні Кабінету Міністрів. Але буквально за десять хвилин до очікуваної нами наради вже колишній владний чиновник Дмитро Табачник у доволі некоректній формі відмовив навіть у несенні питання до порядку деного. Все це було зроблено не без політичного підтексту. Адже є, скажімо, східноукраїнський, південноукраїнський економічні навчальні заклади. Для нас же дуже важливим залишається добитися зміни статусу передусім для того, аби мати можливість більш тісно співпрацювати із закордонними навчальними закладами. Тоді ми б могли без зайвих проблем увійти, приміром, у Спілку європейських університетів, що відкриває певні перспективи. А тому, безперечно, продовжуватимемо працювати у цьому напрямку, оскільки головна мета колективу полягає в тому, аби зробити наш навчальний заклад ще авторитетнішим і популярнішим...

Чесно кажучи, маю велику упевненість в тому, що й цю вершину Сергію Юрію і його команді вдасться підкорити. А далі будуть нові. Життя, як мовиться, не стоїть на місці...

Ярослав МАРМАШ.