СЬОГОДНІ – НА ЗАВТРА.

Рік, що минає, був надзвичайно бурхливим у житті Тернопільського державного економічного університету. Вищий учбовий заклад змінив статус академії на університетський. В інтегрованому рейтингу перших 25 вищих закладів освіти, заснованих на державній формі власності, Тернопільський державний економічний університет посів сімнадцяте місце. Серед вищих учбових закладів економічного профілю тернопільці – на другому місці в Україні. Свою альма-матер відвідав Президент України. Минуло 30 років з того часу, як Віктор Андрійович Ющенко отримав диплом у Тернопільському інституті народного господарства. Доктору економічних наук, професорові Сергієві Іллічу Юрію, котрий майже три роки очолював вищий учбовий заклад до зміни статусу, знову довелося пройти через горнило виборів. Перемогла не просто його програма. Перемогли нові ідеї, принципи, нові підходи. Розпочато глибинну перебудову, яка – переконаний ректор – змінить майбутнє.

Артеріями держави тече студентська кров.

У таких невеликих містах як місто Тернопіль найбільше скупчення молодих людей саме у вищих учбових закладах.

- Я мушу, - каже Сергій Ілліч Юрій, - потусуватися з молоддю на вечірках, орієнтуватися у сучасній музиці, мистецтві, розділяти її уподобання. Одне слово, дихати з ними одним повітрям.

На думку Сергія Ілліча Юрія, влада має почути сигнали, які подає молодіжне середовище, і працювати на випередження. Він намагається залучити студентів до розв’язання насущних проблем. Скажімо, студенти разом з профкомом і ректоратом ініціювали будівництво нового гуртожитку. Цим, так би мовити, забивається цвяшок на майбутнє. Завдання вченої ради, ректорату,- каже Сергій Ілліч Юрій – спрямувати ту гарячу кров на головне – підготовку фахівця, який зможе реалізувати себе в ринкових умовах. Заради цього, власне, молода людина прийшла до вищого учбового закладу. Але не тільки. Недарма кажуть, що студентські роки – найкращі в житті. Тож закономірне прагнення молодих людей не лише вчитися, а й жити цікаво: проявляти себе в мистецтві та спорті. У вищому учбовому закладі створено всі умови для цього. Інколи навіть можна почути, що ректор надто попускає студентам, виконуючи їхні забаганки. Проте, Сергій Ілліч Юрій так не вважає. Він просто прагне зрозуміти молодих.

„Незадовільно” для професора.

Такі погляди ректора не всі поділяють. Річ не лише у студентських розвагах. Щодо навчального процесу, то тут нікому послаблень немає. Переважна більшість молодих людей усвідомлює, що прийшли у вищий учбовий заклад по знання, а не відсиджуватися на парах.

Коли до ректора дійшло невдоволення окремими викладачами, він доручив соціологічній лабораторії провести анонімне опитування серед студентів. Якихось особливих відкриттів не було. Сергій Ілліч Юрій упевнився, що його позиція збігається з думками студентів. А потім була непроста для обох сторін – ректора і окремих викладачів – розмова. Керівник вищого учбового закладу взявся за надзвичайно болючу операцію з омолодження колективу. Як і хірург розуміє: якщо не вдатися до радикальних заходів сьогодні, - завтра хвороба може поширитись. В Тернопільському державному економічному університеті вирішили йти двома шляхами: інтенсивно ростили викладачів у стінах свого вищого учбового закладу, а також запрошували і запрошують викладачів з-за кордону. Скажімо, один з них – професор з Федеративної Республіки Німеччина пан Вільфред Трілінберг – став керівником українсько-німецької програми навчання на міжнародному факультеті.

Від кількості до якості.

„Революція”, затіяна ректором, торкнулась не лише професорсько-викладацького складу, а й самого процесу навчання. Починаючи з наступного року тут відмовляються від триместрів. Свого часу вони відіграли позитивну роль у зміцненні дисципліни та налагодженні контролю, але нині стають гальмом. Немало студентів вищого учбового закладу вчаться протягом семестру за кордоном. Коли повертаються, їм важко ввійти в навчальний процес. За двосеместрового навчання це відбуватиметься швидше.

Докорінно змінюється підхід до студента. Не таємниця, що з регіону Тернопільщина виїхало чи не найбільше заробітчан. Найчастіше вони вкладають зароблені кошти у навчання дітей. Цим активно почали користуватися вищі учбові заклади, збільшуючи набір студентів на платну форму навчання.

Сьогодні ректор Серій Ілліч Юрій ставить собі за мету перейти від кількості до якості. Цього року прийняли студентів майже на вісім відсотків менше, ніж торік. Пропорція змінюється на користь державної форми навчання. Суворішим буде відбір до магістратури. Крім того, підготовка фінансових менеджерів коштуватиме дорожче.

Ректор вважає, що настав час змінювати і сам підхід до студентства. Наш менталітет такий, що опікуємося дітьми мало не до старості. Вони звикають, що хтось замовить за них слово під час вступу до вищого учбового закладу, потурбується про пристойну посаду... Ринкова економіка такого не знає. Якщо маєш знання – працюватимеш, ні – не допоможуть ні дзвінки, ні клопотання впливових людей. Коли у 2002-му році Сергій Ілліч Юрій став ректором Тернопільської академії народного господарства, з усіх форм навчання було відраховано 2000 студентів. За незнання. Потім щороку – від 400 до 600. Батьки іноді приходять з претензіями. Ректор радить таким хоч раз заглянути у залікову книжку сина чи доньки.

Не хочеш вчитися – не вчися. Рік на першому курсі, другий, третій... Доки вистачить грошей. Потім – до побачення. Можна зрозуміти батька чи мати, котрі тяжко працюють, щоб дати дитині освіту, а вона не виправдовує їхніх сподівань. Але це вже проблеми виховання. Цікаво, що приблизно 60 відсотків відрахованих студентів згодом поновлюється, щоб продовжити навчання вже з усвідомленним вибором.

Як у суспільстві загалом, так і серед абітурієнтів нині велика градація. Декотрі закінчили спецшколи, ліцеї, володіють мовами, вільно користуються електронно-обчислювальною технікою, а декотрі не знають, як підступитися до комп’ютера. У процесі навчання здебільшого все вирівнюється. Доволі часто трапляється, що другі навіть випереджують перших. Скільки сільських хлопців завдяки наполегливій праці зробили блискучу кар’єру, а у їхніх міських ровесників, які мали кращі стартові позиції, життєві успіхи значно скромніші. Недарма кажуть, що терпіння і труд усе перетруть.

Статус є, потрібен дух.

Університетський статус вищий учбовий заклад здобув, а ректор мріє, щоб у стінах Тернопільського державного економічного університету панував ще й відповідний дух. Як, скажімо, у Львівському, Київському та Чернівецькому університетах, де переступивши поріг відчуваєш, що ти у храмі науки з міцними традиціями, напрацьованними століттями. Дух університету мають формувати передусім викладачі. Наш час дуже динамічний, тож Сергій Ілліч Юрій сподівається, що Тернопільський державний економічний університет пройде цей шлях швидше. Він високо підняв планку стосовно здобуття вчених ступенів. Де-хто сам зрозумів, що не відповідає новим умовам: кілька викладачів звільнилися за власним бажанням. Якщо професор на своєму місці, то він тягне за собою доцента, доцент – асистента, асистент – студента. Цей ланцюжок рано чи пізно дає результат.

Сергій Ілліч Юрій вважає, що лише вимогливість – це вулиця з одностороннім рухом. Він створює умови, щоб людина могла себе реалізувати. Викладачі разом із сім’ями мають змогу оздоровитися на університетських базах у регіоні Закарпаття або на Чорному морі. Мріє ректор і про створення університетського містечка за західним зразком, де комфортно жилося б і студентам, і викладачам.

Новий час потребує нової філософії.

Те, що розпочав Сергій Ілліч Юрій, можна назвати по-різному: реконструкцією, перебудовою, революцією. Процеси болючі, бо відбуваються у сфері людських стосунків. Сергія Ілліча Юрія багато хто сприймав як „свого хлопця”, не здатного на радикалізм. Але ректор ступив на цей шлях, бо відчуває велику відповідальність як перед молодими людьми, які прийшли вчитися, так і перед їхніми батьками, перед колективом і державою. На переконання Сергія Ілліча Юрія університету пасує тільки бурхливе життя.

Наступного року вищий учбовий заклад святкуватиме 40-річчя як Тернопільський державний економічний університет. Починалося усе з філії Київського інституту народного господарства, з п’ятьох викладачів і 73 студентів. Тепер масштаби змінилися – університет має дев’ять факультетів, три інститути: в містах Івано-Франківськ, Чортків, Вінниця; філіали для заочників у містах Єреван, Нововолинськ, Луцьк, Свалява, Київ, Форос. Функціонують спільні з зарубіжними вищими учбовими закладами програми навчання: українсько-німецька, українсько-голландська, українсько-польська, українсько-американська, українсько-британсько-грецька. Студенти, які добре володіють мовами, окремі семестри вчаться за кордоном. Професори зарубіжжя читають лекції для студентів Тернопільського державного економічного університету, а представники студентства інших країн, наприклад, Соціалістичної Республіки В’єтнам та Федеративної Республіки Нігерія, мають змогу опановувати економічні науки в місті Тернопіль.

Цей матеріал не переобтяжений цифрами, щоб можна було передати філософію вищого учбового закладу, який активно проривається у широкий світ. Сьогодні – на завтра. З випередженням.

Л.Левицька