Університет зустрів колишнього випускника, а Тернопіль – Президента України

28 травня Президент України Віктор Ющенко з робочим візитом відвідав Тернопіль. А ще Віктор Андрійович прибув у наше місто, аби через тридцять років після закінчення Тернопільського фінансово-економічного інституту знову зустрітися зі своїми однокурсниками

“Усі свої колосальні сили ми повинні присвятити свободі, волі і незалежності України,” - наголосив Віктор Ющенко під час короткого візиту до Тернополя

Тридцять років тому 75 молодих спеціалістів -випускників Тернопільського фінансово-економічного інституту ступили кожен на свою, стежину. Ступили, щоб пройти нею і залишити свій слід у житті - справами добрими, працею сумлінною, прагненнями високими.

І ось 28 травня більшість тепер уже сивочолих, збагачених досвідом та життєвою мудрістю випускників 1975 року знову зібралися в Тернополі під стінами рідної альма-матер. Зустрілися, обнялися... Тане поспішали ховатися у затінках від спекотного сонця: чекали ще на одного зі своїх - на однокурсника Віктора Ющенка.

Поруч на сходах юрмилися десятки сотень тернополян. Вони також прагнули зустрітися з Віктором Ющенком - Президентом України.

У запрошеннях адміністрації ТДЕУ, кількість яких була лімітована наявністю місць в актовому залі, вказали початок зустрічі випускників - 9 годину 30 хвилин. І хоча стрілки годинника вже давно оббігли призначений час, а сонце немилосердно пекло прямісінько над головами, люди не розходилися...

Чутки про те, що Віктор Андрійович відвідає Тернопіль у кінці травня, отримали фактичне підтвердження приблизно за тиждень до минулої суботи. Відразу ж усі господарські служби вузу взялися до роботи - фарбували фасади навчальних корпусів, стіни аудиторій, "виселяли" павуків з-під підвісних стель, відмивали плінтуси та панелі, чи не тричі на день підмітали прилеглу територію... Іншими словами, робили все те, що у дещо менших, звичайно, обсягах потрібно було робити регулярно.

Ажіотаж передався і міській владі. Вулиці, якими повинен був їхати Президент від аеропорту до університету, змінювалися на очах. Дорожники "латали" ще минулорічні вибоїни, комунальники підвішували на узбіччі горщики з рослинами... Шкода, що маршрут кортежу Президента проляже лише через центр, по-думалося тоді, а то Тернопіль мав би всі шанси знову, як у 70-ті роки, стати містом зразкового порядку та благоустрою.

Надмірне перестрахування та заорганізованість організаційного комітету зпідготовки до зустрічі стали очевидними вже у переддень приїзду колишнього випускника. Офіційні заходи на його честь та культурна програма навряд чи вмістилися б у формат візиту як за часовими параметрами, так і за суто фізичними можливостями однієї людини, навіть якщо вона - Президент.

Натомість з чи не основним своїм обов'язком - поінформованістю громади про час візиту Віктора Андрійовича - оргкомітет, на жаль, не справився. Очевидно, у розпорядку дня Президента його зустріч з випускниками в Тернополі була зазначена далеко не першим пунктом. І оргкомітету з цим розпорядком доцільно було б спробувати ознайомитися більш детально.

А людей усе більшало.

- Я Олександр Іванович Польовий. Закінчував інститут разом з Ющенком, щоправда, не в його групі. Але запрошення не отримав. Тепер думаю, як потрапити на цю зустріч, - бідкався стурбований чоловік, показуючи диплом. Та ось до нього підійшов Михайло Федорович Гук - колишній одногрупник Віктора Андрійовича і підвів до гурту інших студентів 1975 року випуску.

Невідомо, звичайно, з яких причин не отримав запрошення Олександр Іванович, хоча впевнений, що потрапити на зустріч мав набагато більше підстав, аніж численні представники так званого партійно-господарського активу області.

"Свято чекання" тривало. Саме так висловився ведучий концерту, народний артист України В'ячеслав Хім'як. До речі, саме цей культурно-мистецький захід у значній мірі допоміг очікуючим не лише "вбити" час, а й отримати справжнє задоволення від прекрасних виступів відомих артистів краю та художніх колективів університету.

Приблизно о 15 годині літак Президента завмер на свіжозаасфальтованій та розміченій смузі Тернопільського аеропорту, працівникам якого з цієї нагоди виплатили третину боргів із зарплати.

Завітавши спочатку в адміністрацію, через годину Віктор Андрійович увійшов в актовий зал університету. Оваціями зустріли його всі присутні, щирі оплески раз у раз зупиняли короткий виступ голови облдержадміністрації Івана Стойка, коли він називав прізвище Президента.

Потім до мікрофона підійшов Ющенко.

- Давно ми з вами подумували, що Тернопільському фінансово-економічному інституту було б вигідно мати свого президента, - пожартував він і звернувся до своїх однокурсників: - Повірте, за тридцять років ви всі стали молодшими. І всі, як і я, пам'ятаєте гуртожиток, кабінет ректора. Таке не забувається. У цих стінах ми були найщасливішими тому, що займалися унікальною, прекрасною і фантастичною справою - вчилися...

І полинув Віктор Ющенко у спогадах в ці далекі студентські роки, пригадав коменданта гуртожитку "бабу Тоню", якої "ще й донині боюся", обняв першого ректора ТФЕІ Леоніда Олексійовича Каніщенка, згадав про заняття, які проводили викладачі Микола Федорович Ткачук, Микола Григорович Петрина, привітався з присутнім у залі Іваном Олексійовичем Белебехою, подякував усім педагогам, котрі виховали духовно, професійно і політично зрілих людей.

- Знань не дають. Знання здобувають, - упевнений Віктор Андрійович. - Тому й потрібні зусилля з обох боків - і викладачів, і студентів. Ми хотіли вчитися, а педагоги - хотіли вчити. Тож поаплодуймо їм за це.

І знову у залі пролунали дружні оплески. Коли вони вщухли, Президент продовжив:

- Думаю, що кожен з нас, незалежно від того, де проживає і чим займається, особливо гордий, що Україна встала з колін. Переконаний, що не одне покоління українців хотіло б жити у наш час – у час унікальних перемін. Ми ніколи не забудемо Майдан, не забудемо перетворень нашої моралі і нашого духу. Вірю, що Іван Мазепа, Тарас Шевченко, Іван Франко, Богдан Хмельницький, Володимир Великий, Ярослав Мудрий були тоді над нами і тримали за нас кулаки. Перемогу, здобуту у листопаді-грудні, гордо можемо передати своїм дітям, бо ми відстояли волю і свободу. Зараз Україна - це вже зовсім інша країна: з іншими людьми, з іншими обличчями, іншими посмішками. Ми - нація, яка відчула, що таке демократія, і яку вже не зламати. Я гордий тим, що я - українець, що живу в Україні.

Знову і знову перегортав Віктор Ющенко перші сторінки новітньої історії нашої держави. І не монолог, а діалог з аудиторією був це. Адже більшість присутніх тут людей також пройшли через майдани Києва і Тернополя, міст та містечок.

- Це те життя, яким ми будемо гордитися, тому що зробили правильну батьківську справу. І прекрасно, що поруч з нами були наші вчителі і наші діти.

А ще випускник інституту 1975 року звернувся до нинішніх студентів та викладачів університету:

- Ми не маємо права "програти" освіту, бо тоді ми втратимо націю. Обов'язок кожного з вас взяти з собою у життєву дорогу ті унікальні знання, які дає вища школа і, зокрема, Тернопільський економічний університет. Всі свої колосальні сили ми повинні присвятити свободі, волі і незалежності України. Тому я хочу сказати на знак великої пошани: слава кожному з вас, слава Господу Богу і слава Україні!

На урочистостях з нагоди зустрічі випускників виступили також ректор ТДЕУ Сергій Юрій, який вручив Президентові диплом почесного доктора, та колишній ректор ТФЕІ Леонід Каніщенко. Вони запевнили Віктора Андрійовича у відданості ідеалам, які відстоює він та його команда, побажали здоров'я і наснаги у діяльності в ім'я України.

Журналісти не виявилися чужими на цьому святі - Президент погодився на коротку прес-конференцію. Однак у фойє головного корпусу, де його обступили охоронці, охоронців - представники мас-медіа, а їх - люди, які вийшли із залу, але не поспішали розходитися, мало що можна було запитати і почути.

Зокрема Віктор Андрійович відзначив роботу виконавчої влади на Тернопіллі і впевнений, що з вибором її керівника не помилився. Також конкретнішою, аніж у попередніх інтерв'ю, була його відповідь на запитання кореспондента радіо "Свобода" стосовно розслідування вбивства Георгія Гонгадзе.

- Люди, причетні до цього злочину, сидять сьогодні за ґратами, чекаючи суду. Проти них у присутності адвокатів висунуто офіційні звинувачення. Але слідство триває. Декілька тижнів тому отримані нові важливі докази. Зараз важливо розшукати генерала Пукача. Зрозуміло, що є й інші складнощі. Тому я бажав би слідству додати результативності. Це в очах громадськості значно посилило б ефективність слідчої роботи і результативність судового розгляду.

Ще за кілька хвилин Ющенко та його дружина вийшли з приміщення. Живе море зустріло їх на сходах.

І все-таки він зустрівся зі своїми друзями - без сторонніх, як десять, двадцять років тому. Було, напевно, про що порозмовляти, за що підняти чарку, що пригадати... Життя таке, як є, і всі ми в ньому люди - без титулів, без звань, посад чи привілеїв.

Назавтра однокурсники обов'язково знову побачать свого Віктора з екранів телевізорів.

І гордитимуться особистим знайомством з ним, і гордість цю дітям та внукам своїм передадуть - за Президента гордість, за Україну.

Олег ГРУШКОВИК.