Економістів готують у Сваляві

Одним з чинників запоруки успіхів Тернопільського національного економічного університету є те, що тут постійно дбають, аби залучити до навчального процесу юнаків і дівчат з усіх куточків України. Власне, з цією метою з кожним роком збільшується кількість навчальних підрозділів, які входять у структуру вузу. При університеті нині діють регіональні інститути, філіали, навчально-консультативні центри. Вони, зокрема, функціонують у Калуші, Івано-Франківську, Луцьку, Вінниці, Форосі, Сваляві... Про один з таких підрозділів сьогоднішня наша розповідь.

Мова йтиме про Свалявський навчально-консультативний центр. Створений він у грудні 2002 року. Тоді й очолив навчальний заклад Юрій Бруняк. Без пере­більшення його можна назвати ініціатором заснування цього цен­тру. Народився Юрій Юрійович у сусідньому із Свалявою селі Неліпиному 7 квітня 1951 року. Після закінчення Ужгородського універ­ситету двадцять п'ять років пра­цював у фінансовій сфері, двад­цять з яких очолював фінансове управління Свалявської районної держадміністрації.

Звичайно, Юрій Юрійович міг би і не змінювати вже звичного режиму життя, але такий уже в нього невгамовний характер, що постійно прагне підкорювати нові, ще не звідані для нього вершини. Так вийшло і цього разу, коли ви­никла ідея створити на Закарпатті навчальний підрозділ Терноп­ільського економічного університе­ту-

-  Мій давній приятель, декан факультету фінансів ТНЕУ Йосип Миронович Бескид, який, до речі, родом із Мукачевого, якось роз­повів, щр керівництво вузу має намір відкрити на Закарпатті свій філіал, - каже Юрій Юрійович. -Йшлося про те, аби такий на­вчальний заклад створити в Бере­гівському районі. Ця ідея мені спо­добалася, але я одразу ж поду­мав: а чому б не зробити це в на­шому райцентрі? Адже саме Сва-лява розміщена в центрі Закарпат­тя, більше того, через неї прохо­дить головна шосейна дорога Київ-Чоп, тут дуже зручний заліз­ничний зв'язок.

Коротко кажучи, у мене знай­шлося достатньо аргументів, аби переконати нашого земляка в тому, що саме до Сваляви буде найзручніше добиратися і викла­дачам, і майбутнім абітурієнтам та студентам. І коли невдовзі саме мені запропонували зайнятися організацією Свалявського на­вчально-консультативного центру, то фактично вже не мав мораль­ного права відмовитися, бо сам і агітував за "свалявський варіант" філіалу.

-  після того, як був створений навчально-консульта­тивний центр, мабуть, довело­ся докласти чимало зусиль, аби обладнати і необхідну матері­альну базу для його повноцінно­го функціонування?

- Якщо чесно, починати доводи­лося "з нуля". Наприкінці 2002 року рішенням районної ради нам передали в оренду на 49 років приміщен­ня тодішнього гуртожитку Свалявсь­кої школи-інтернату. Десять років ця споруда фактично пустувала і, зви­чайно, перебувала в дуже запуще­ному стані. Довелося проводити ре­конструкцію, так би мовити, у повно­му обсязі. Міняли всю водопровідну, каналізаційну системи, встановлюва­ли нові двері, перетворювали неве­ликі житлові кімнати у просторі ауди­торії. В результаті наполегливої праці за доволі короткий період змогли створити цілком придатні для на­вчання умови. Таким чином наше триповерхове приміщення перетво­рилося на достатньо облаштовану навчальну базу. Маємо зараз дев -ять великих аудиторій, актовий зал, непогану бібліотеку, комп'ютерний кабінет, а також кафе-їдальню на сорок чоловік та гуртожиток, де мо­жуть проживати понад сімдесят на­ших викладачів та студентів.

-  Завдяки чиїй фінансовій підтримці проводилися усі ці реставраційні роботи?

-  Ми є структурним підрозділом Тернопільського економічного університету, а тому, звичайно, пере­буваємо на повному його матеріаль­ному забезпеченні. Власне, завдя­ки добрій волі ректора цього на­вчального закладу, професора Сер­гія Ілліча Юрія, який проявляв ве­лику зацікавленість у створенні на­вчально-консультативного центру, були створені тут умови для повно­цінного навчального процесу. Наші студенти забезпечені усім необхід­ним, аби могли сповна освоювати економічні спеціальності. Нині за­везли повністю нове навчальне об­ладнання, меблі, необхідні посібни­ки і таке інше.

-  У чому, на вашу думку, го­ловна перевага того, що саме в Сваляві молоді люди можуть оволодівати професіями еко­номістів, фінансистів?

- Давайте проаналізуємо, хто на­вчається у нашому центрі. Здебіль­шого це діти з бідних чи малозабез­печених сімей, які проживають у Свалявському та в сусідніх з ним райо­нах - Воловецькому, Міжгірському. По-перше, їм не треба далеко їзди­ти на навчання, крім цього, плата за майбутню професію є найнижчою на Закарпатті-лише 1500 гривень у рік. Ще дуже багато в нас студентів із Сколівського та Турківського районів Львівської області. їм також не так далеко добиратися до Сваляви -всього 100-120 кілометрів, а сполу­чення дуже добре.

Ідуть до нас і тому, що маємо добротну матеріальну базу, а провідні фахові дисципліни читають висококваліфіковані спеціалісти з Тернополя.

- Якими спеціальностями у вас можна оволодіти і хто з тернопільських викладачів най­частіше читає тут лекції?

- Наразі ми ввели три спеціаль­ності, а незабаром додадуться ще дві. Найбільшою популярністю кори­стуються такі фахові дисципліни, як фінанси, міжнародна економіка, облік і аудит. Студенти із задоволен­ням люблять слухати лекції, які при­їжджають читати з Тернополя такі знані спеціалісти своєї справи, як Євген Петрович Качан, Андрій Іго­рович Крисоватий, Зінаїда Степані­вна Сокіл, Тетяна Олексіївна і Андрій Ярославович Кизими та ба­гато інших.

-  Якщо взяти той період, коли ви тільки починали перший набір студентів, і нинішній час, то чи є суттєвий прогрес, ска­жімо, в кількісному плані щодо майбутніх фахівців, які виявили бажання навчатися у Свалявсь-кому навчально-консультатив­ному центрі?

-  Прогрес відчутний. Пригадую, перед першим навчальним роком довелося докласти дуже багато зу­силь, аби загітувати на  навчання хоча б півтори сотні майбутніх фахівців. Тоді я разом з деканом факультету фінансів Тернопільсько­го економічного університету Йоси­пом Бескидом побували в усіх куточ­ках Закарпаття, запрошуючи юнаків і дівчат на навчання в наш центр. А, приміром, у цьому році було достат­ньо дати рекламні повідомлення в кількох газетах і проблем з абітуріє­нтами не мали. Справа у тому, що вже ті студенти, які провчилися в нас рік-два, стали своєрідними агітато­рами, які й створюють певний імідж навчальному закладу. До певної міри і завдяки цьому набір студентів у нас зріс останнім часом більш ніж удвічі. Якщо першого року навчати­ся у нас виявили бажання сто шістдесят студентів, то в цьому році їх стало триста дев'яносто. І таким чином на сьогодні ми загалом уже готуємо 1200 майбутніх фахівців заочної форми навчання.

-  Скажіть, Юрію Юрійовичу, Свалявський навчально-кон­сультативний    центр   уже

відсвяткував свій, так би мо­вити, перший випускний вечір?

-  У цьому році ми випустили перших спеціалістів. Четвертий курс закінчили і отримали дипло­ми бакалавра 1/3 наших сту­дентів.

- Зв'язки підтримуєте з ви­пускниками центру, можливо, якимось чином сприяєте їм із працевлаштуванням ?

-  Багато з них продовжують навчання, скажімо, в магістратурі Тернопільського економічного ун­іверситету, в чому ми їм сприяє­мо. Наші випускники нині працю­ють у різних організаціях, устано­вах за здобутими в нас спеціаль­ностями. Назву один такий при­клад. У Сваляві недавно створи­ли відділення "Укрсиббанку". Із семи працівників, які там зараз працюють, п'ятеро навчалися в нашому науково-консультативно­му центрі.

- Якою вам бачиться перс­пектива Свалявського на­вчально-консультативного центру?

- За своїм матеріально-техніч­ним забезпеченням наш навчаль­ний заклад уже зараз готовий прийняти до трьох тисяч заоч­ників. Та ми ставимо перед собою мету через якийсь час відкрити і стаціонарне відділення. Для цьо­го треба на місці створити три ка­федри. На них має працювати хоча б по три кандидати наук, а це дев'ять чоловік. Ми добре ро­зуміємо, що в Сваляву такі спец­іалісти працювати не приїдуть, бо їх тут треба забезпечити житлом, а в нас таких можливостей нема. Вихід один - готувати власні кад­ри. Зараз багато наших фахівців, вихідців із Свалявського району, навчаються в аспірантурах. А це означає, що через кілька років вони захистяться і тоді зможемо реально думати про відкриття ста­ціонарного відділення.

-  Знаю, Юрію Юрійовичу, що і ви активно підвищуєте свій професійний рівень, про­довжуючи навчання.

-  моя  нинішня професія ви­магає постійного вдосконалення знань. Аби йти, як кажуть, в ногу з часом, позаторік закінчив магіст­ратуру в Тернополі, а відтак всту­пив до аспірантури. Впродовж найближчих кількох років маю намір підготувати до захисту кан­дидатську дисертацію. Таким чи­ном власним прикладом намага­юся втілювати в реальність нашу мету щодо відкриття стаціонарно­го відділення в Свалявському на­вчальному підрозділі Терноп­ільського національного економі­чного університету.