Ім’я тернопільського історика Миколи Лазаровича у нашому краї, зрештою і в наукових колах України добре відоме. З осені минулого року він очолює знану своїми науковими досягненнями кафедру українознавства ТДЕУ, є автором більше 70 наукових праць, 10 книг і монографій. Помітні серед них – “Історія України” у співавторстві з професором цієї ж кафедри, її засновником Богданом Лановиком, “Українські січові стрільці”, “Легіон січових українських стрільців: формування, ідеї, боротьба”, “Разом нас багато” (про участь у Помаранчевій революції). Усі ці доробки були презентовані на зустрічі автора із читачами в обласній науковій бібліотеці.
Виступаючи на ній, Микола Васильович сказав, що не прихильник таких авторських заходів, але спонукали до цього обставини. А справ ось у чому. В Україні є загроза того, що у вузах негуманітарного профілю можуть відмінити курс з історії України.
М. Лазарович противник такої затії, хоча у Тернополі є вузи, які відмовилися від курсу історії України. На щастя, до цього не доходить у ТДЕУ.
За час кучмізму Микола Васильович в числі інших колег-науковців з кафедри потрапив в немилість високопосадовців-антиукраїнців за висвітлення у підручнику для студентів прогресивної діяльності Віктора Ющенка на посаді Прем’єр-міністра України. Усе це закінчилося звільненням з роботи, але ситуацію змінила національна Помаранчева революція, за якої опричникам Кучми вже було не до науковців з Тернополя.
На презентації Тетяна Ковалькова розповіла, що за свої ідейні й патріотичні переконання, участь у національному відродженні України, зборі підписів на захист української мови М. Лазарович зазнав немало митарств з працевлаштуванням. Завідувач бібліотекою Чемеровецького медучилища Хмельницької області, викладав історію у Кременецькому педучилищі, а з 1996 р. - на кафедрі українознавства ТДЕУ.
Про громадсько-патріотичну й наукову діяльність, значимість книг М.В.Лазаровича на презентації розповіли доцент, заступник завідуючого кафедрою українознавства Роман Матейко, директори облдержархіву – Богдан Хаварівський, обласної наукової бібліотеки Василь Вітенко, видавництва “Джура” Василь Ванчура.
Щодо планів на майбутнє, то Микола Лазарович задумав до 100-річчя створення Легіону січового стрілецтва у 2014 році зібрати відомості про всіх січових стрільців, а їх було близько 9 тисяч.
Без цього війська не було б революційного Листопадового зриву і ЗУНР, неоціненний вклад його представників і в патріотичний рух наступних поколінь, розвиток шкільництва, пісенної культури.