У ювілейний рік – статус національного

Відійшов у минуле 2006 рік... Для Тернопільського національного економічного університету він виявився особливо пам'ятним. І справа не лише в тому, що це був ювілейний рік. Варто відзначити і те, що в цей період в житті навчального закладу відбулося чимало важливих подій, які стали своєрідним підсумком роботи вузу за його сорокарічну історію існування. Власне, про це і ведемо розмову з ректором ТНЕУ, професором Сергієм ЮРІЄМ.

Наперекір скептикам - самовіддано працювали

- Рік, що минув, для нашого університету був надзвичайно напруженим, - каже Сергій Ілліч.

- Та в підсумку, мабуть, кожен викладач і студент загалом задоволені тим, що причетні до творення історії рідного вузу. Аналізуючи пройдений шлях від початку минулого навчального сезону, коли ми тільки збиралися втілювати в життя непрості завдання, аби гідно відзначити ювілейний рік, можу сказати, що в цілому зуміли довести насамперед самовідданою працею закономірність присвоєння нашому університетові статусу національного.

Звичайно, ми добре усвідомлювали, наскільки важко буде добитися цього високого звання. А тому впродовж останніх років намагалися робити усе для того, аби і викладацький склад вузу за науковими критеріями відповідав необхідним нормам, і матеріальна база суттєво зміцніла. Багато вже було зроблено, але в ювілейному 2006 році ми поставили перед колективом завдання попрацювати з максимальною самовіддачею, аби не залишалося жодних невирішених питань.

Звісно, були скептики, які не вірили в те, що нам вдасться за короткий період часу «підчистити» усі проблемні позиції. Але ми це зробили. І основний акцент було спрямовано на поліпшення матеріальної бази. З цією метою почали не пише будівництво нових споруд але й привели у належний стан наявні навчальні корпуси, гуртожитки. Особливо активна робота проводилася також в тому напрямку, аби наші викладачі мали усі необхідні умови для підвищення свого фахового рівня.

- На вашу думку, Сергію Іллічу, скільки часу тривала інтенсивна робота колективу, аби виконати усі необхідні умови для отримання статусу національного?

-Вважаю, що наш навчальний заклад ішов до цієї мети усі сорок років. Якщо ж говорити більш конкретно, приблизно років десять тому професор нашого вузу Володимир Павлович Вихрущ, якого, на жаль, вже нема серед живих, вперше висловив думку, аби добиватися статусу національного. Правда, тоді його пропозиція не отримала належної підтримки. Та запропонована ідея вкарбувалася у свідомості багатьох викладачів і фактично з цього часу вона поступово втілювалася в життя. А вже впродовж останніх кількох років наш колектив цілеспрямовано і натхненно працював над тим, аби університет здобув статус національного.

-Перед 2006 роком колектив університету мав уже всі підстави розраховувати на те, аби йому присвоїли це високе звання?

-Цей рік став для нас своєрідною фінішною прямою. Усі необхідні бар'єри ми вже подолали і залишалося лише добігти до кінцевого рубежу.

Указ зачитав Президент України

-А мали упевненість в тому, що саме у ювілейний для вузу рік зможете отримати національний статус?

-Чесно кажучи, навіть у той день, коли Президент України Віктор Ющенко прибув у Тернопіль, не мали з цього приводу достовірної інформації. Лише після того, як він провів нараду в облдержадміністрації і вже відправлявся на зустріч з колективом університету, мені повідомили, що є документ про присвоєння нашому вузові національного статусу.

Особливо приємно було, що указ з цієї нагоди зачитав особисто Віктор Андрійович Ющенко, випускник нашого навчального закладу, який завжди з неприхованою гордістю говорить про те, що перші свої фахові навики здобув у тодішньому фінансово-економічному інституті.

-Треба сказати, що останнім часом мало не щороку у вашому вузі відбуваються пам'ятні події. Якщо не помиляюся, у 2005 році він був перейменований з академії народного господарства у державний економічний університет?..

Усе це закономірний процес зростання навчального закладу. Ми починали з відділення, факультету, відтак були інститут, академія, університет. Не можна сказати, що нас не влаштовував рівень академії, але ми керувалися передусім вимогами сьогодення. Аби нарівні співпрацювати на світовому освітянському ринку, якраз і потрібна була ця реорганізація. У статусі університету з'явилися значно ширші можливості для взаємостосунків на міжнародному рівні. Свідченням визнання в цьому напрямку є плідна співпраця університету з десятками провідних навчальних закладів Німеччини, США, Нідерландів, Болгарії, Польщі, Словаччини, Греції та інших країн.

І треба зауважити, що той час, коли взаємостосунки обмежувалися лише формальним підписанням угод, вже закінчився. Тепер наші професори їздять у закордонні університети читати лекції, а їх спеціалісти передають свої знання і досвід майбутнім тернопільським економістам, фінансистам і навіть приймають в них іспити. Тобто іде вже процес безпосереднього взаємопроникнення навчальних програм закордонних вузів у наші, а наших-у їхні. І це, безперечно, збагачує процес підготовки кваліфікованих фахівців.

Виховуємо патріотів і за кордоном

- Як відомо, ТНЕУ – фактично єдиний нестоличний український вуз, який має свою філію за кордоном, а саме у Вірменії...

Створена вона лише кілька років тому, але вже користується великою популярністю. Особливо у тих місцевих мешканців які мають українське коріння. У Єревані, де міститься цей навчальний підрозділ нашого університету, створені для студентів непогані умови. Там вони не лише мають змогу фахово оволодіти обраною спеціальністю, а й вдосконалити знання української мови, глибше ознайомитися із традиціями нашого народу. Отож виховуємо не лише кваліфікованих спеціалістів, а й патріотів нашої держави.

- Звісно, Сергію Іллічу, присвоєння університетові статусу національного - це неабияке моральне задоволення для колективу. Але є, мабуть, і певні переваги в плані матеріального стимулювання, поліпшення побутових умов для студентів та викладачів.

- Це високе звання, безперечно, мобілізує людей до праці. У свою чергу з'явилося більше можливостей для її стимулювання. І вже з першого грудня минулого року ми змогли збільшити кожному працівникові зарплату на сім відсотків, а з вересня 2007-го підвищимо ще на десять. Все це - за рахунок зароблених вузом коштів. Завдяки статусним змінам ще наприкінці минулого року ми змогли залучити чималі кошти на будівництво гуртожитку, бібліотеки, басейну. Це буде своєрідний культурно-побутовий комплекс, де і студенти, і викладачі зможуть поруч жити, вчитися і відпочивати. І є всі підстави до кінця 2008 року завершити його спорудження. Як мовиться, ми не стоїмо на місці, а намагаємося в усьому рухатися вперед. І це - наше кредо.

Останнім часом Президент України Віктор Ющенко, можна сказати, частий гість у Тернополі. До певної міри цим можна завдячувати навчальному закладові, в якому проходили його студентські роки...

- За півтора року він побував у рідному вузі тричі. Як відомо, останнім часом багато критики лунає на адресу нашого Президента, але, погодьтеся, що тягар відповідальності, який йому доводиться нести, неймовірно великий. І все ж, попри неабияку зайнятість, Віктор Андрійович намагається викроювати у своєму щільному графіку час, аби відвідати вуз, в якому навчався. І це свідчить про його повагу до того колективу, який допоміг освоїти фінансово-економічну професію. З іншого ж боку, Президент, мабуть, черпає і певну наснагу в місцях своєї юності.

Віктор Ющенко вклоняється педагогам

- Що вам, скажімо, найбільше запам'яталося з останнього візиту Президента України Віктора Ющенка в університет?

-Звичайно, незабутнім назавжди залишиться той момент, коли Віктор Андрійович зачитував указ про надання навчальному закладові статусу національного. Та був ще один епізод, який особливо запав у серце. З нагоди приїзду Президента наші провідні професори, вчені одягнули мантії і зібралися в залі засідань. Зайшовши туди, Віктор Андрійович, зворушений такою увагою, вклонився присутнім. І це був вияв особливої поваги - як до тих людей, які свого часу ще його вчили, так і до тих, поряд з якими проходили студентські роки. Такий вчинок першої особи держави свідчить про велику людяність і простоту.

-Кожен приїзд Віктора Ющенка в свою альма-матер, безперечно, має певний виховний ефект і на студентів. Це своєрідний стимул до навчання, бо в перспективі після закінчення університету також можна обійняти високу посаду...

А я на зустрічі з першокурсниками завжди кажу про те, що наш вуз закінчили чимало відомих нині фахівців, політиків, вчених, і вони також можуть у майбутньому досягти вагомих вершин. Адже, крім Віктора Андрійовича, цей навчальний заклад закінчили, скажімо, Сергій Іванович Лєкар та Микола Ярославович Романів, які нині працюють заступниками голови Державної податкової адміністрації України. Є ще серед наших випускників заступник міністра освіти і науки Федір Григорович Огонь. Весь фінансовий блок освітянського відомства країни лежить на його плечах. І таких прикладів міг би назвати ще багато.

Ростимо надійну молоду зміну

- Наскільки відомо, Сергію Іллічу, минулий рік був досить вдалим для молодих науковців та викладачів, які зуміли суттєво підвищити свій фаховий рівень. Це свідчить, що зміна поколінь в університеті проходить на високому рівні.

- Не можу не погодитися з вами. Адже справді минулий рік був як ніколи плідним в плані фахового зростання наших працівників. Досить сказати, що сорок троє викладачів стали кандидатами наук, четверо захистили докторські дисертації. Приємно також зауважити, що наш докторант Ірина Олегівна Іващук торік була нагороджена Державною премією в галузі науки і освіти. Такі відзнаки були запроваджені Президентом України кілька років тому і їх присвоюють обмеженій кількості молодих учених. Визначають лауреатів шляхом таємного голосування, попередньо глибоко проаналізувавши комплекс запропонованих наукових робіт... Тому ми дуже задоволені, що саме представник нашого університету удостоєний такої почесної нагороди.

- Це свідчить про те, що в університеті ведеться планомірна робота в цьому напрямку, що, власне, і сприяє активному розвитку наукової думки?

- Намагаємося усіма доступними засобами допомагати тим нашим молодим викладачам, ученим, які прагнуть підвищувати свій фаховий рівень. Вони мають змогу за підтримки університету видавати монографії та підручники, стажуватися за кордоном чи в профільних вузах України. В міру можливості намагаємося допомагати матеріально, а також шляхом зменшення навчального навантаження, аби вони могли закінчити у стислі строки свої роботи. Недавно у мене відбулася зустріч із чотирнадцятьма нашими молодими науковцями, які працюють, так би мовити, на далеку перспективу. Позитивних результатів їх роботи ми очікуємо в 2008-2010 роках. А є інша група, на плоди праці яких очікуємо вже цього-річ. Коротко кажучи, процес зміцнення кадрового потенціалу університету проходить творчо і планомірно. Власне, так і повинно бути у вузі, який дбає про перспективу.

Дбаємо не лише про навчання

- Відомо, що в ТНЕУ дбають не лише про підвищення рівня знань студентів та викладачів, а й не меншу увагу приділяють, приміром, духовному та фізичному вихованню молодого покоління. Свідченням цього є, зокрема, неабиякі спортивні досягнення представників очолюваного вами навчального закладу. Особливо успішним в цьому аспекті був ювілейний для вузу 2006 рік.

- Якщо говорити про здобутки в сфері високих спортивних досягнень, то вони були досить вагомими. Торік, скажімо, жіноча волейбольна команда університету «Галичанка» завоювала срібні нагороди в чемпіонаті України серед клубів суперліги. Раніше наші дівчата двічі були бронзовими призерками цих змагань, виборювали Кубок України, але на срібну вершину піднялися вперше. Четверте місце в суперлізі посів і наш гандбольний колектив «Економуніверситет-Енерго», а баскетболісти БК «Тернопіль - ТНЕУ» у вищому дивізіоні всеукраїнського чемпіонату також у сезоні-2006 піднялися на другу сходинку п'єдесталу пошани.

Не менш значимі й індивідуальні здобутки наших майбутніх економістів, фінансистів. Досить сказати, що призеркою Всесвітньої олімпіади з дзюдо стала Марійка Семенюк, а Андрій Пушкар переміг у Кубку світу з армспорту серед професіоналів. На чемпіонаті Європи із самбо не було рівних Тетяні Чик, а наш прославлений дзюдоїст Роман Гонтюк виборов бронзу на світовому чемпіонаті. Отож є ким гордитися нашому університетові на спортивній арені.

Студенти ТНЕУ - на Олімпіаду в Пекін

- Уже традиційно спортсмени університету займають провідні ролі не лише на всеукраїнській універсіаді, а й вдало виступають на світовій.

- Останнім часом на всеукраїнських студентських змаганнях ми стабільно посідаємо другі місця в комплексному заліку серед команд своєї групи, а серед більш як двохсот вищих навчальних закладів України входимо в десятку кращих. Це досить високий показник. Але на цьогорічній універсіаді України маємо усі підстави вийти нарешті на першу позицію в підгрупі. Власне, таке завдання ставимо перед нашими спортсменами.

Наші кращі спортсмени, сподіваюся, успішно виступлять і на Всесвітній універсіаді (вона якраз у ці дні триває в Турині, а в складі української делегації є і ректор ТНЕУ Сергій Юрій - Я.М.). Хочу зауважити, що вони нині активно готуються і до Олімпійських ігор в Пекіні. З особливою приємністю відзначаю, що на цих головних стартах чотириріччя, крім срібного призера попередньої Олімпіади Романа Гонтюка, мають шанс виступити ще четверо-п'ятеро наших студентів -спортсменів. Не буду наразі конкретизувати цей факт, аби, як кажуть, не наврочити, але гадаю, що в кількісному показнику не помилюся.

- Це означає, що минулий рік виявився успішним і в тому плані, що студентами університету стали чимало здібних молодих людей?

- Безперечно. Скажу лише, що в нашому вузі виявили бажання навчатися заслужений майстер спорту, два майстри міжнародного класу та більше десяти майстрів спорту. Про що свідчить цей факт? На мою думку, якщо до нас ідуть молоді люди, які вже чогось добилися в спорті, то вони сподіваються не лише здобути в університеті обрану професію, а й на те, що тут їм будуть створені належні умови для спортивного вдосконалення. Власне, завдання керівництва ТНЕУ і полягає в тому, аби максимально задовольнити найрізноманітніші потреби наших студентів.

Не зупинятимемося на досягнутому

- І на завершення розмови, Сергію Іллічу, ще одне запитання. Як бачимо, рік, що минув, виявився доволі успішним в багатьох аспектах, а головне - добилися поставленої мети: університет здобув статус національного. А що далі, якими бачите

- Ми не маємо права зупинятися на досягнутому. Якщо після вдало проведеного року почнемо, як кажуть, спочивати на лаврах, то про які перспективи можна говорити? Тому й надалі треба щодня виходити на роботу з думкою, що ще не все зроблено, і ставити перед собою, перед колективом нові завдання.

Ми живемо в такий час, що вже сьогодні треба думати навіть не про завтрашній, а про післязавтрашній день. Бо якщо не будемо цього робити, то безнадійно відстанемо від сучасних темпів життя. Треба робити усе для того, аби кожен студент мав за честь вчитися в Тернопільському національному економічному університеті. Є в нас 800 місць на державну форму навчання - хай їх виборюють найкращі. Але й ті решта студентів, за яких батьки платять гроші, нехай не думають, що будуть байдикувати і без відповідних знань отримають дипломи. Вимоги будуть однакові до всіх. В аудиторії кожен студент повинен працювати і після певного періоду має відзвітувати про набуті знання...

У свою чергу керівники навчального закладу зобов'язані робити все для того, аби майбутні фахівці не лише отримали добрі знання, а й мали належні побутові умови, могли повноцінно проводити своє дозвілля, займатись фізичним вдосконаленням, підвищувати свій культурний рівень.

І нас зараз особливо турбує те, що бракує для усіх місць у гуртожитках, що наші студенти не мають такого рівня побуту, який є в їх ровесників з більш розвинутих країн. Ось нам зараз розробили проектно-кошторисну документацію на будівництво нового гуртожитку, де пропонують одну кухню на поверх. Але ж це вже не п'ятдесяті роки, а тому маємо забезпечити студента такими умовами, щоб він справді відчував, що проживає в помешканні національного університету. Тільки тоді до нас йтимуть на навчання молоді люди не лише з усіх куточків України, а й з-за кордону.

Ярослав МАРМАШ.