Сергій Юрій: ”Українські олімпійці найдієвіше сприяють визнанню держави”

Відійшли в історію цьогорічні літні Олімпійські ігри, які проходили у столиці Китаю Пекіні. Здобутки українських спортсменів на цих головних змаганнях чотириріччя виявилися найвагомішими за всі попередні: наші олімпійці завоювали 27 медалей - сім золотих, п'ять срібних і п'ятнадцять бронзових. У командному заліку Україна потрапила в число одинадцяти найкращих за спортивними показниками країн світу.

Особливо приємно відзначити, що до цього загального успіху долучилися і представники Тернопільщини - легкоатлети Віра Зозуля, Євген Виноградов, вітрильниця Ольга Маслівець та дзюдоїст Роман Гонтюк. Виступ останнього виявився особливо пам'ятним і навіть, можна сказати, переломним. Бо після того, як на четвертий день змагань студент ТНЕУ Роман Гонтюк нарешті здобув для України першу медаль, ”синьо-жовті” вже жодного дня не марнували, виборюючи, як мінімум, одну престижну відзнаку. І це були незабутні миттєвості...

З них і почалася моя розмова з головою Тернопільського обласного відділення Національного олімпійського комітету України, ректором ТНЕУ, професором Сергієм Юрієм.

- Думаю, погодитесь зі мною, - каже Сергій Ілліч, - що в ті хвилини, коли наші олімпійці піднімалися на п'єдестал пошани, не було в Україні людей, які б щиро не раділи за наших спортсменів і не були гордими за рідну державу. Хотів би особливо підкреслити, що саме завдяки успіхам наших легкоатлетів, борців, футболістів, боксерів у світі передусім і знають Україну.

Доводиться констатувати, що сьогодні не економічні здобутки чи політична ситуація сприяють визнанню молодої української держави, а якраз вагомі спортивні досягнення наших олімпійців, паралімпійців... На Олімпіаді в Пекіні були представлені команди більшості країн світу, та лише окремі з них зуміли гідно виступити. Україна ж потрапила в число одинадцяти кращих, завоювавши двадцять сім медалей різного гатунку. Хіба це не подвиг для держави, економічні показники якої ще далекі від тих, які демонструють наші олімпійці.

- Як би ви, Сергію Іллічу, оцінили виступи тих спортсменів, які представляли наш край на Олімпіаді-2008?

- Почну з того, що, на жаль, не всі наші спортсмени, на яких ми розраховували, змогли потрапити на Олімпійські ігри. І це сталося до певної міри не з їх вини. Скажімо, студент ТНЕУ Дмитро Баранівський одним з перших здобув ліцензію на право участі в марафонських забігах у Пекіні, але із незрозумілих причин так і не був включений до складу олімпійської делегації. Мала всі підстави на те, аби потрапити на Олімпіаду, і наша легкоатлетка Зоя Гладун, яка до стартів у Пекіні вважалася в Україні однією з кращих у бігу на 400 метрів. Навіть президент НОК України Сергій Бубка, спостерігаючи за виступами нашої студентки, якось зауважив, що вона має усі шанси здобути олімпійську ліцензію. Але знову ж таки, думаю, що керівники легкоатлетичної федерації України мали з цього приводу свої міркування і підбирали спортсменів у збірну за певними своїми критеріями.

А тепер про тих, кому все ж пощастило брати участь у головних змаганнях чотириріччя. Від обласного відділення НОК України і від себе особисто хотів би щиро подякувати усім їм за те, що доклали максимум зусиль, аби гідно представити наш край у далекому Китаї. Впродовж багатьох років справжню спортивну мужність демонструє тернополянка Віра Зозуля, яка вже не вперше захищає честь області на таких престижних змаганнях. Звичайно, хотілося б, аби легкоатлетка повернулася додому з нагородою, але навіть те, що вона намагалася нерівних протистояти своїм суперникам на найпрестижнішому спортивному форумі, є успіхом.

У надзвичайно напруженій боротьбі у такому непередбачуваному виді спорту, як вітрильний, довелося демонструвати свою майстерність і нашій Олі Маслівець. У підсумку тернополянка посіла почесне восьме місце, що, безперечно, на Олімпійських іграх є вагомим результатом.

Приємно відзначити, що дебютував на Олімпіаді-2008 і студент нашого університету Євген Виноградов. Молодий метальник молота вже добивався вагомих здобутків на різних престижних змаганнях. Ми очікували, що він зуміє припіднести сюрприз і в Пекіні, але, мабуть, забракло досвіду і в підсумку посів дванадцяте місце. Хоча і це на старті кар'єри - непоганий результат. Якщо ж і надалі вдосконалюватиме свою майстерність, то будуть і олімпійські медалі. У Євгена Виноградова усе ще попереду.

- А найвагомішою на Олімпіаді в Пекіні для вас, мабуть, є нагорода, яку здобув ще один студент ТНЕУ, срібний призер Олімпійських ігор в Афінах з боротьби дзюдо Роман Гонтюк?

- Думаю, що та бронзова медаль, яку завоював Роман у Китаї, є особливо цінною для всіх українських любителів спорту. Бо вона була першою а до цього впродовж трьох стартових олімпійських днів скарбничка збірної України залишалася порожньою. Не випадково одразу після поєдинку першому українському медалістові зателефонував Президент нашої держави Віктор Ющенко, привітавши з успіхом. Як згодом розповів мені Роман, Віктор Андрійович у розмові з ним наголосив на тому, що цей успішний виступ додасть упевненості іншим нашим спортсменам. Власне, так і сталося.

- Сергію Іллічу, ви вже другий рік очолюєте обласне відділення НОК України. Що вдалося за цей час зробити, які перспективи олімпійського підрозділу?

- Найголовніше, що нам вдалося зробити, це об'єднати наявний тренерський потенціал області і намітити конкретні плани роботи на перспективу. Стараємося максимально втілювати в життя те, що реально можемо зробити для того чи іншого талановитого спортсмена. Приміром, є у нас досить здібний молодий біатлоніст Андрій Возняк ( до речі, також студент ТНЕУ). Але як він може показувати високі результати, коли стріляти доводиться гвинтівкою ще 1988 року випуску? Переговоривши з тренерами, які працюють із спортсменом, вирішили купити сучасну зброю. Коштує вона, звичайно, немало, але спільними зусиллями обласного олімпійського відділення та університету змогли її придбати.

Ще двоє студентів нашого вузу останнім часом демонструють високі результати у велоспорті, в складі збірної України успішно виступають на найпрестижніших змаганнях. Та, як відомо, аби хлопці могли прогресувати, необхідно вдосконалювати майстерність на сучасному велосипеді. Коштує він немало - п'ятдесят тисяч гривень. Але на засіданні ради відділення усі погодилися з тим, що необхідно вирішувати і цю проблему.

Коротко кажучи, намагаємося займатися максимально конкретними справами. Приміром, зовсім недавно наше відділення перебралося у новий офіс, у відкритті якого взяв участь президент НОК України Сергій Бубка. Зараз думаємо над тим, аби створити належні умови для тренувань і відпочинку провідних спортсменів області. Наш університет має непогану базу, яка розміщена на Закарпатті. Треба лише належним чином її відремонтувати і обладнати. Тоді б там могли проводиш збори не лише окремі спортсмени, а й команди. І це питання нині, як кажуть, стоїть у нас на порядку денному.

- Як відомо, наступні Олімпійські ігри проходитимуть у Лондоні. До їх старту, правда, ще майже чотири роки, але вже нині необхідно починати активну підготовку, аби розраховувати на вагомі результати. Тернопільське обласне відділення НОК України, мабуть, також уже аналізує, хто ж із спортсменів має шанс представляти наш край черговій Олімпіаді?

- Здібної молоді у нас багато, і я й не сумніваюся в тому, що представників від Тернопілля на Олімпійських іграх 2012 року буде більше, ніж цьогоріч. Наразі ж можу сказати, що лише серед студентів нашого навчального закладу щонайменше четверо націлені на те, аби потрапити на лондонський олімпійський форум. Маю на увазі не лише нашого іменитого п'ятикурсника Романа Гонтюка, який буде звісно, прагнути, аби до срібної та бронзової медалей додати й олімпійське золото. Не зупиниться на досягнутому, безперечно, і метальник молота Євген Виноградов. Кандидатом в Олімпійську збірну залишається і легкоатлетка Зоя Гладун, яку вважають однією із найперспективніших в бігу на 400 метрів. Чималі надії покладаємо і на Людмилу Йосипенко, вона майстер спорту міжнародного класу з багатоборства, навчається в нашому університеті, кандидат в Олімпійську збірну України. Отож, перспективних спортсменів є достатньо. Необхідно лише створити для них такі умови, аби був відчутний прогрес майстерності. І в цьому полягає один з пріоритетів роботи нашого олімпійського відділення.

Ярослав Мармаш