До 50-річчя університету

Розповіддю про Ярослава Михайловича Кізиму - першого доктора фізико-математичних наук, першого професора, першого завідувача кафедри статистики і математики (1967-68), першого завідувача кафедри вищої математики (1968-1977) нині Тернопільського національного економічного університету - розпочинаємо представлення на шпальтах газети «Університетська думка» відомих учених Університету

Для успіху потрібно лише п'ять відсотків таланту і дев'яносто п'ять - титанічної праці!

Людина живе доти, поки про неї пам'ятають. Час хоч і нещадний, але водночас він і мудрий суддя. Добра слава пана Ярослава не в'яне, хоча нема його з нами від 16 грудня 1977 року. Викладачі, а також колишні студенти, словом усі, хто знав цього талановитого вченого, скромну і працьовиту людину, - бережуть про нього у серцях найсвітліші спогади.

Відрадно, що 35-річна відстань не зменшує, а збільшує значення цієї людини, яку не забувають в Тернополі, у Львові; пам’ятаютъ в Україні. І в тому, що наш Університет увійшов до першої трійки Національних лідерів України у номінації освіти і науки, поступившись лише Київському національному університету ім. Тараса Шевченка і Харківській юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, вважаю, є немалий свого часу вклад і Я. М. Кізими. Ректор ТНЕУ, д.е.н., професор Сергій Юрій завжди наголошує, що успіх університету - це особиста відданість кожного, від студента до професора, навчанню, науці й рідній альма-матер. А Тернопільський національний економічний університет дав путівку у життя тисячам висококваліфікованих економістів і фінансистів, банкірів і бухгалтерів, податківців і юристів, які обіймають різні посади, включаючи і найвищого державного рівня... І чимало із них навчалися у Я. М. Кізими.

Пригадую далекий 1966 рік. У Тернополі тоді функціонувало відділення Київського інституту народного господарства, де я викладала для перших студентів вищу математику. А через рік мені сказали: «Ви вже не одна математик. Організована кафедра, яку очолює доцент Ярослав Михайлович Кізима, який у 1964 році ще працюючи викладачем кафедри теоретичної механіки Тернопільського філіалу Львівського політехнічного інституту, нині (ТДТУ), захистив кандидатську дисертацію». Іду знайомитись із шефом. Зустрів мене рухливий, невисокого зросту чоловік. Я й досі пам'ятаю його розумний погляд, теплу приємну усмішку, пишну кучеряву шевелюру, посріблені скроні....

А далі почалися будні. І в них мені найбільше запам'яталось, як щоранку завідувач приходив на кафедру і розгортав свої розлогі розрахунки. Ми їх тоді називали «веретами». Так я дізналася, що Я. М. Кізима працює над докторською дисертацією на тему, пов'язану із космосом. Зараз студенти будуть подивовані, але всі численні розрахунки науковцю доводилося робити на звичайному арифмометрі. У час комп'ютерів це важко уявити. Я мала щастя бачити, як твориться справжня наука і зрозуміла вислів Едісона, що для успіху потрібно лише п'ять відсотків таланту, а решта – дев’яносто п’ять - це праця, титанічна праця.

У 1974 році на рідній кафедрі механіки Львівського державного університету ім. Івана Франка (нині Львівського у національного університету ім. І. Франка) Я. М. Кізима успішно захистив докторську дисертацію, отримавши надзвичайно важливі для науки розрахунки і результати. Усі останні роки життя науковець невтомно працював, записував результати нових досліджень.

У спадок Я. М. Кізима залишив понад 50 наукових праць, які опубліковані у виданнях Києва, Львова, Москви і ними досі користуються вчені, науковці, студенти. Слово «вперше» часто трапляється в науковій біографії.

Теоретична і прикладна механіка, вища математика і фізика вже немислимі без його імені, без його творчого доробку. Зворушувало й те, що унікальний талант не залишив батьківщину, не поїхав на наукову працю за кордон, куди його не раз запрошували, а залишився відданим українській математичній науці.

Ярослав Михайлович терпляче виховував молоді наукові кадри, дбав, щоби кафедра поповнювалася кандидатами наук. Водночас наш завідувач кафедри був дуже ліричною людиною, гарно співав, особливо любив пісню «Летять перелітні птахи»; мав багато друзів - однодумців.

Часто на кафедру заходив його колишній однокурсник (нині академік) Олег Миколайович Шаблій, з яким Ярослав Михайлович познайомився на вступних іспитах до Львівського університету ім. Івана Франка. Вони інколи згадували, як раділи, побачивши свої прізвища у списках студентів. І в гуртожитку опинились в одній кімнаті, у якій дружно мешкали десять студентів.

Студент Ярослав Кізима відзначався великою наполегливістю в досягненні знань і часто допізна сидів у фундаментальній бібліотеці, виконуючи домашнє завдання і студіюючи пройдене.

«Найздібнішим, найпрацьовитішим учнем» назвав Ярослава Кізиму його науковий керівник молодий доктор наук, завкафедрою механіки Львівського держуніверситету (нині національного) ім. І.Франка, професор Дмитро Гриліцький, випроводжаючи професора в останню дорогу.

Тернопільський національний економічний університет гідно пошановує тих, хто стояв біля витоків створення нашого вищого навчального закладу і зробив вагомий внесок у його розбудову. Уже з перших днів навчання в університеті студентів-першокурсників знайомлять з історією ТНЕУ, зокрема завдяки експозиціям музею, у якому чільне місце відведене першому доктору фізико-математичних наук Ярославу Михайловичу Кізимі.

Ганна Шевело, ветеран ТНЕУ