Голодомори, голодомори,
Все до зернини взяли з комори,
Взяли з комори все до зернини,
Все до зернини в неньки й дитини
В неньки й дитини із України.
                                    Борис Олександрів

 Похоронним дзвоном по всій нашій землі прокотилася страшнюча чума Голодомору. Ніколи ще світ не бачив такого штучно створеного лиха настільки великого масштабу, про яке так голосно не мовчали в той час, коли 10 мільйонів людей просто щезли з лиця землі. У світовій історії не так багато є таких жахливих трагедій, як Голодомор 1932-1933 років, який випав на долю народу найродючішої і найблагодатнішої землі – України.

 Йшли в могилу найкращі, несли найкоштовніше, що є в нації – гени розуму, здоров’я, гени досконалості фізичної й духовної, гени милосердя, справедливості, людяності й відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обривався вічно живий ланцюжок поколінь: українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано смертельного удару. Це була безкровна війна тоталітарної системи проти українського народу. Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос. Не добили. Тож у 1946-1947 р. ще раз вирішили повторити: може, ще є лишки зерна, може забагато живих? На сьогодні точна кількість жертв від голоду 1946-1947 рр. не встановлена, різні дослідники оцінюють її від 300 тис. до 1 млн.

 На знак вшанування пам`яті жертв Голодомору 1921—1923, 1932—1933, 1946—1947 років, яких в Україні згадують 28 листопада, у читальному залі бібліотеки ім. Л. Каніщенка організовано виставку-пам’ять під назвою «Три колоски, закуті дротом». Сюди увійшли праці провідних істориків, міжнародних діячів, співробітників Служби безпеки України, громадських активістів, що доклали зусиль, аби розсекретити та оприлюднити архівні документи, спогади очевидців про найстрашнішу трагедію в історії українського народу. На виставці представлені також хроніко-документальні видання, що відтворюють факти та події в селах Української РСР у 1932-1933 роках, збірники документів, архівні фонди України і Росії тощо. Матеріали книжкової експозиції розкривають причини, масштаби й наслідки катастрофи та усю глибину трагедії українського народу під час геноциду.

 На душі щем, а на очах сльози – прикро… Боляче за наш народ, що пережив не лише демографічний, а й національний удар. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали. І хоча від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.
                          Ніна Виноградська