Чорнобиль – жива рана землі моєї

Опубліковано: 14 грудня 2020

131370445 208145854277624 3137798220302170291 nЧорнобильський вітер по душах мете,
 Чорнобильський пил на роки опадає.
 Годинник життя безупинно іде.
  ...Лиш пам'ять усе пам'ятає.
                                 Олена Матушек

 Чорнобиль… Це слово стало символом горя і страждання, покинутих домівок. Минуло 34 роки від того дня, коли Україну спіткала страшна трагедія – техногенно-екологічна катастрофа, спричинена вибухом реактора четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції. 
 Біда відгукнулась болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. Якби не подвиг простих людей, які, ризикуючи власним життям і здоров’ям, врятували нас від подальшого поширення радіації, то важко навіть спрогнозувати повні масштаби трагедії не лише для України, а й всього світу. Молоді хлопці ступили у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про своє життя та не маючи права на помилку. Відважними і героями, як відомо, не народжуються. Ними стають. Справжніми героями сталий ці рятівники.
 Щороку 14 грудня ми відзначаємо День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Саме цього дня у 1986 році завершилося будівництво захисного саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком. З нагоди цієї події у читальному залі бібліотеки ім. Л. Каніщенка розгорнуто виставку-пам’ять «Чорнобиль – жива рана землі моєї», на якій представлені документи та матеріали щодо історії будівництва ЧАЕС, її експлуатації, аварії та подій після Чорнобильської катастрофи. Публікації та інтерв`ю з відомими вченими висвітлюють питання віддалених наслідків аварії, перспектив розвитку атомної енергетики.
 Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей – і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народиться далеко від скривдженої землі. Тож схилімо низько голови перед тими, хто віддав життя, зупиняючи «ядерний смерч», та вклонімося тим, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції, захистивши таким чином теперішні й прийдешні покоління від радіаційного лиха!
                          Я вдячна людям тим, що врятували
                          Усю планету в найскрутніший час.
                          Ми перед ними всі заборгували.
                          Скажу сьогодні просто, без прикрас.
                                                                   Марія Яновська