Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович)

До 130- річчя від дня народження (13.11.1889 — 28.09.1956)

vyshnia-ostap 1

 

«...Спасибі тобі, народе, що я єсть я! Хай буде благословенне твоє ім'я!.. я маю честь велику, чудесну, незрівнянну і неповторну, честь належати до свого народу».
                                                                            Остап Вишня

 

 

 

 

 З упевненістю можна сказати, що мало хто з письменників того часу був таким близьким до народу, як Остап Вишня, який ніколи не забував та не цурався свого коріння. У геніальних творах він найбільше «атакував» слабкості: свої, своїх земляків. Особливо нещадно висміював Остап Вишня слабкість в українців інстинкту громадської єдності, їхню інертність, всі ті анахронічні риси в психології та мисленні українця.

 Йому випало жити в пору великих соціальних зрушень, у період світлих надій і чорної розпуки, епохальних звершень і масового терору. Як багато він міг би зробити, якби в період найвищого розквіту не зазнав нищівного удару... десятирічного ув’язнення у північних таборах. “Ой як буде соромно комусь за мої страждання” – писав Остап Вишня. Надіявся на сором людей , які давно втратили совість. Може тому й сподівався, що сам був совістю України.

Пропонуємо Вашій увазі переглянути презентацію по даній темі. Бажаємо приємного перегляду!